УВЕСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

весь

псл. ѵьsь‹ *ѵьхъ;
споріднене з лит. vìsas «весь, цілий», лтс. viss, прус. wissa- «тс.», дінд. viṣu «в різні (в усі) боки», ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо), viśva «кожний, весь», ав. дперс. vīspa- «тс.»;
іє. *ui (*dui) «два»;
виводилось також (Mikkola Studi baltici І933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо);
пов’язувалось (Machek ESJČ 685–686) із псл. vьsь «село»;
р. весь, бр. уве́сь, др. вьсь, весь, п. ст. wszy, ч. ves, вл. wšon, нл. wšón, болг. все, вcu, м. сиот, сите, схв. сȁв, заст. вȁс, слн. vès, стсл. вьсь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ввесь
ве́ський
все
всень
все́нький
вся
зо́всі «зовсім»
зо́всі́м
уве́сь
усе́
усе́й
усе́нький
уся́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vīspa- «тс.» авестійська
уве́сь білоруська
все болгарська
wšon верхньолужицька
viṣu «в різні (в усі) боки» давньоіндійська
vīspa- «тс.» давньоперська
вьсь давньоруська
*ui «два» (*d$ui) індоєвропейська
viss латиська
vìsas «весь, цілий» литовська
сиот македонська
wšón нижньолужицька
wszy польська
ѵьsь праслов’янська
vьsь «село» праслов’янська
wissa- «тс.» прусська
весь російська
сȁв сербохорватська
vès словенська
вьсь старослов’янська
весь українська
вcu українська
сите українська
ves чеська
ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо) ?
viśva «кожний, весь» ?
значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо) ?
wszy ?
вȁс ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України