УБЛЮДОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ублю́док «людина з різко негативними рисами; виродок» (знев., лайл.)
очевидно, запозичення з російської мови;
походження р. ублю́док «помісь; (лайл.) позашлюбна дитина; людина з негативними рисами», зафіксованого з 1802 р., остаточно не з’ясоване;
припускається можливість його походження від незасвідченого *ублудок, пов’язаного з блуд (пом’якшення л’ під впливом вы́блядок «ублюдок, байстрюк»), яке походить від др. блясти «помилятися; розпусничати» (Фасмер IV 143; Преобр. II, вып. последний 37);
не виключається вплив на формування р. ублю́док слова верблю́д (Черных II 279–280);
бр. [ублю́дак] «маля від тварин різних порід» (Носович);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ублю́дковий
ублю́дочний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ублю́дак «маля від тварин різних порід» (Носович) | білоруська |
| блясти «помилятися; розпусничати» | давньоруська |
| ублю́док «помісь; (лайл.) позашлюбна дитина; людина з негативними рисами» | російська |
| ублю́док | російська |
| верблю́д | російська |
| *ублудок | українська |
| блуд (пом’якшення л’ під впливом вы́блядок «ублюдок, байстрюк») | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України