ТІЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
оті́чок «черінь печі»
очевидно, пов’язане з [тічо́к] «утоптане або вирівняне місце»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тічо́к «утоптане або вирівняне місце» | ? |
тік
пор. лит. tα̃kas «стежка», лтс. taka, taks «тс.», ав. taka- «біг», перс. tak «тс.»;
псл. tokъ «утоптане для молотьби місце», букв. «місце бігу коней, за допомогою яких молотять», пов’язане чергуванням голосних з *tekti «бігти, текти»;
р. бр. болг. ток, др. токъ, п. слц. діал. tok, стсл. токъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наті́к
«земляна долівка в хаті»
передті́ччя
«місце перед током»
переті́чок
«тік»
переті́ччя
«місце в клуні, де молотять»
тако́вня
«приміщення для молотьби»
тічо́к
«утоптане або вирівняне місце Г; місце, де стоять вулики ЛЧерк; місце, де ввечері збирається молодь Нед»
токови́й
точо́к
«місце, де стоять вулики»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| taka- «біг» | авестійська |
| ток | білоруська |
| ток | болгарська |
| токъ | давньоруська |
| taka | латиська |
| taks «тс.» | латиська |
| tα̃kas «стежка» | литовська |
| tak «тс.» | перська |
| tok | польська |
| tokъ «утоптане для молотьби місце» | праслов’янська |
| *tekti «бігти, текти» | праслов’янська |
| ток | російська |
| tok (діал.) | словацька |
| токъ | старослов’янська |
ти́чба́ «юрба»
результат видозміни форми [ти́жба] «тс.», можливо, зближеного з ті́чка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́жба «тс.» | українська |
| ті́чка | українська |
тіка́ти «бігати тічкою»
псл. těkati «виявляти статевий потяг», результат семантичної видозміни форми těkati «тікати»;
р. те́чка «період статевої активності в самки ссавців», бр. це́чка «тс.», п. ciekać się «паруватися» (про собак, вовків), cieczka «тічка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тє́чка
«зграя, косяк, табун риб; тічка собак»
ті́кальниця
«самка собаки в час тічки»
ті́катися
«блукати; мати тічку»
ті́каться
«виявляти статеву охоту»
(про суку)
ті́чити
«бути в періоді тічки»
ті́чка
ті́чкатися
«тс.»
тічня́
«тічка, зграя (в час тічки)»
тішня́
«тічка, зграя собак»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́чка «тс.» | білоруська |
| ciekać się «паруватися»«тічка» (про собак, вовків), cieczka | польська |
| cieczka | польська |
| těkati «виявляти статевий потяг» | праслов’янська |
| те́чка «період статевої активності в самки ссавців» | російська |
точи́ти «гострити; надавати потрібної форми, обробляючи краї або виступи; гризти, проїдати; позбавляти сил, здоров’я; [котити]»
псл. točitі «гострити, обточувати», пов’язане з točitі «гнати, змушувати бігти, текти», через пізніше значення «обточувати, обертаючи»;
пор. і лит. tekėˊti «текти, бігти» і «гострити» (Brüсkner 61);
була спроба зблизити слов’янські слова з вірм. t‘ek‘em «кручу, плету, намотую», лат. texere «ткати, плести» (Scheftelowitz WZKM 34, 219);
р. точи́ть «гострити; гризти», бр. тачы́ць «тс.», др. точити «проїдати», п. toczyć «гострити», ч. točit, слц. točit’ «тс.», вл. točić «тс.; гризти», болг. то́ча «гострю», схв. то̀чити «гострити; гризти», слн. ст. točítі «котити, вертіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точка
відто́чка
дото́чка
за́то́чка
нато́ка
«горіхи, нанесені мишами на зиму»
наточи́тись
«наїстися»
обто́чка
обто́чувальний
перето́чка
прото́чина
«дірка, прогризена мишами чи черв’яками»
розто́чка
розто́чувальний
сто́чник
«різьбяр по дереву у гуцулів»
ті́чка
«тс. ДзАтл I; колісна пара Нед»
ті́чки
«видовжений віз»
то́ка́р
токаре́нко
токари́ха
токарі́вна
тока́рний
тока́рня
тока́рство
тока́рський
токарюва́ти
точ
«жук Platypus»
(ент.)
точи́лисько
«точило»
точи́ло
точи́льний
точи́льник
«гострильник; (ент.) шашіль, Anobium Fabr.»
точи́льня
точи́льщик
«гострильник»
точи́тель
«короїд, Bostrychus»
(ент.)
точи́тися
«котитися»
точі́льник
«тс.»
то́чка
«польова миша, Hypodaues»
точли́вий
«гризучий»
точо́к
«посудина з водою і бруском для гостріння коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «тс.» | білоруська |
| то́ча «гострю» | болгарська |
| točić «тс.; гризти» | верхньолужицька |
| t'ek'em «кручу, плету, намотую» | вірменська |
| точити «проїдати» | давньоруська |
| texere «ткати, плести» | латинська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| toczyć «гострити» | польська |
| točitі «гострити, обточувати» | праслов’янська |
| točitі «гнати, змушувати бігти, текти» | праслов’янська |
| точи́ть «гострити; гризти» | російська |
| то̀чити «гострити; гризти» | сербохорватська |
| točit' «тс.» | словацька |
| točítі «котити, вертіти» (ст.) | словенська |
| točit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України