ТІПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. těpati «бити, ударяти», що є ітеративом до *te(p)ti «ударити»;

р. [тепа́ть] «ударяти», п. [ciepać, cipać] «ударяти, бити», ст. tepać «бити, шмагати», ч. tepat «ударяти, бити», слц. tepat’ «карбувати», вл. ćepać «клепати, тіпати», нл. śepaś «ударяти, тіпати», полаб. tipst «тіпати», болг. те́пам «валяти (сукно); бити, вибивати; стукати, тупати (ногами)», м. тепа «бити»;

очевидно, походить від псл. dotьрьnъ «дотичний, вникливий», пов’язаного з těpati (‹*toip-) «трясти; бити», збереженим в укр. ті́па́ти, і з tipati «ударяти, дотикати», до якого зводиться ч. vtip «жарт, спритність», důvtip, слц. vtip, dôvtip «тс.»;

відношення сюди ч. stíbat «встромляти» (Machek ESJČ 577, 703) неясне;

р. недотёпа (з укр. ?);

похідне утворення від ті́па́ти «трясти, бити, ударяти»;

первісно могло означати «такий (така), що не вміє як слід ударити (в роботі, на полюванні, в бою)»;

інший давній варіант цього кореня зберігся у формах недоте́па, до́теп (див.);

р. [нетю́па] «неохайна людина»;

очевидно, пов’язане з ті́па́ти «смикати, трясти»;

первісно, мабуть, стосувалося лише жінок легкої поведінки;

споріднене з лит. tèpti «мазати», tapnóti «плескати, поплескувати», лтс. tept «мазати»;

давнє звуконаслідувальне утворення;

псл. *te(p)ti «бити», *těpati (ітератив), пов’язане чергуванням голосних з topati «тупати», паралельне до tъpati «топати», tъpъtъ «топіт», tъpъtati «топтати»;

р. [тепти́] «бити», др. тети «тс.», п. ст. tepać «бити, шмагати», ч. tepat «бити», слц. tepat’, вл. ćepać, нл. śepaś «тс.», полаб. tipst «тіпати», болг. те́пам «валяти (сукно); бити», м. тепа «бити», схв. те̏псти «бити; збовтувати, збивати», слн. têpsti «бити, шмагати», стсл. тєпсти «бити», тєти «тс.»;

із східнослов’янських мов запозичено фін. tappara (Mikkola Berühr. 170), дісл. taparøx «бойова сокира» (Holthausen Awn. Wb. 300), звідки дангл. tæpperæx «топірчик» (Holthausen AeWb. 343);

розглядалося також як давнє запозичення з іранських мов, пор. дперс. *tapara- «топір», перс. teber, белуджійське tapar (звідки запозичено вірм. tapar «тс.»), курд. tefer (Макарушка 13; Трубачев Рем. терминол. 152; Зализняк ВСЯ VI 40; Brückner 573; Machek ESJČ 647; Holub–Kop. 387; Мартынов Язык 55; Hübschmann Arm. 252; Lidén Tochar. St. 19; Meillet RSl 2, 67; 6, 173), причому висловлювалась думка про посередництво тюркських мов (див. також Горяев 372; Mikl. EW 359; TEl I 239, II 167; Lokotsch 155; РЧДБЕ 865);

псл. toporъ «сокира»;

загальноприйнятої етимології не має;

припускалася можливість зв’язку з ті́пати, тя́ти (Фасмер IV 79; Черных II 250–251; Ильинский ИОРЯС 31, 352; КЭСРЯ 446; Rudnicki Prasł. II 64, 107; Младенов 636; RÉS 4, 194; Slavia 10, 248; Matzenauer 84), з тепорити, то́пати, топта́ти (Schuster-Šewc 1518–1519);

р. болг. топо́р, бр. тапо́р, др. топоръ «сокира», п. topór, ч. слц. нл. topor, вл. toporo, слн. tôpor (заст.) «топорисько»;

афективні звуконаслідувальні утворення, пов’язані з [тепти́] «бити», ті́па́ти, то́пати, тю́пати, тя́пати (пор.);

р. [тёпать] «бруднити; рубати», тёпа «розтелепа, нечупара», бр. [цёпкаць] «сьорбати; полоти»;

у сполученні тяп-ляп, тяп та ляп;

звуконаслідувальне утворення, пов’язане з [тепти́] «бити», ті́пати;

р. тя́пать «цюкати, стукати, ляпати (язиком), [хапати зубами]», бр. ця́паць «рубати; [хапати зубами]», п. ciapać «колоти, рубати; плямкати; хлюпати; ходити по грязюці», ч. [t’apit] «вдарити, стукнути, влучити», слц. t’apkat’ «злегка бити, стукати»;

запозичення з польської мови;

п. [ciepać] «давити, натискати; бити, вдаряти» споріднене з укр. ті́пати;