ТЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тя́ти
припускається (Machek ESJČ 644) можливість існування паралельних коренів – *temǝ (звідки грецькі, латинські, ірландські форми) і *tenǝ (звідки слов’янські і балтійські форми);
інший ступінь чергування в нл. ton, toń «вирубка в лісі»;
псл. tęti (tьnǫ) «тяти»;
споріднене з лит. tìnti (tinù) «відбивати (косу)», далі, можливо, з гр. τέμνω «ріжу», іон., дор. τάμνω «тс.», гр. τόμος «розріз, відрізок», τομός «той, що ріже», ірл. tamnaim «калічу», можливо, лат. aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді»);
р. тять (тну) «бити», бр. цяць (тну), др. тяти, тьну «рубати, сікти», п. ciąć (tnę), ч. títi, слц. t’at’, вл. ćeć, нл. śěś, слн. [tẹ́ti (tnèm)], стсл. тѧти (тьнѫ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тин
витина́нка
витина́ти
витина́тися
«вирізнятися, виділятися»
ви́тинка
«витівка»
ви́тинок
«вирізка, відрізок»
витятись
«ударитися»
відтина́ти
відтина́тися
«захищатися, різко відповідати»
ві́дти́нок
втина́ти
дотина́ти
«дорізувати, дорубувати; [допікати, дошкуляти Г]»
до́тинки
«дошкуляння»
затина́ка
«заїка»
затина́ти
«ударяти, починати рубати; робити щось енергійно; [допікати, докоряти]»
затина́тися
«зупинятися, перериваючи яку-небудь дію; наполягати, упиратися; чіплятися, затримуватися; [ударятися; заїкатися]»
зати́нка
«нижня частина веретена (після зарубки)»
зати́нчивий
«упертий, непоступливий»
зати́нчливий
«тс.»
затьо́н
«зарубка; вперта людина»
затя́тий
натини́на
«овеча шерсть, знята з однорічної вівці»
натинянка
обітня́ти
«обрізати, обрубати»
обтина́ти
обти́нач
«ковальський ніж, призначений для обсікання копит»
пере́ти́н
«місце перехрещування; перехрестя, перерва»
перети́нча́стий
перетя́ття
«розрубування, розсікання»
підтина́ти
пі́дтинка
«нижня частина сорочки»
потина́ти
«спричиняти смерть; вбивати»
потя́ти
«порізати; наслати хворобу»
притина́ти
при́тинка
«дошкульне слово»
ро́зтин
розтина́ти
розти́нка
«розріз ззаду в одязі»
стина́ти
стина́тися
«битися»
тну́ти
утина́ти
ути́нок
(вти́нок)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяць (тну) | білоруська |
| цяць | білоруська |
| ćeć | верхньолужицька |
| τέμνω «ріжу» | грецька |
| τόμος «розріз, відрізок» | грецька |
| τομός «той, що ріже» | грецька |
| тяти | давньоруська |
| тьну «рубати, сікти» | давньоруська |
| τάμνω «тс.» | дорійський |
| tamnaim «калічу» | ірландська |
| aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді») | латинська |
| *ais-temos | латинська |
| tìnti «відбивати (косу)» (tinù) | литовська |
| tinù | литовська |
| ton | нижньолужицька |
| toń «вирубка в лісі» | нижньолужицька |
| śěś | нижньолужицька |
| ciąć (tnę) | польська |
| tnę | польська |
| tęti «тяти» (tьnǫ) | праслов’янська |
| tьnǫ | праслов’янська |
| тять «бити» (тну) | російська |
| тну | російська |
| t'at' | словацька |
| tẹ́ti (tnèm)] | словенська |
| tnèm | словенська |
| тѧти (тьнѫ) | старослов’янська |
| тьнѫ | старослов’янська |
| títi | чеська |
анато́мія
запозичення з латинської мови;
лат. anatomia походить від гр. ἀνατομή «анатомування, розчленування», пов’язаного з дієсловом ἀνατέμνω «розрізаю, розтинаю», що складається з підсилювального префікса ἀνά-, можливо, спорідненого з псл. na, укр. на, і дієслова τέμνω «розрізаю, розтинаю», спорідненого з псл. tьnǫ, укр. тну, тя́ти;
р. болг. анато́мия, бр. анато́мія, п. anatomia, ч. anatomie, слц. anatómia, вл. anatomija, м. анатомија, схв. анатòмија, слн. anatomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ана́том
анатомі́чний
анатомія
(XVIII ст.)
анато́мка
анатомува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анато́мія | білоруська |
| анато́мия | болгарська |
| anatomija | верхньолужицька |
| ἀνατομή «анатомування, розчленування» | грецька |
| anatomia | латинська |
| анатомија | македонська |
| anatomia | польська |
| na | праслов’янська |
| tьnǫ | праслов’янська |
| анато́мия | російська |
| анатòмија | сербохорватська |
| anatómia | словацька |
| anatomíja | словенська |
| на | українська |
| тну | українська |
| anatomie | чеська |
| ἀνατέμνω «розрізаю, розтинаю» | ? |
| ἀνά- | ? |
| τέμνω «розрізаю, розтинаю» | ? |
| тя́ти | ? |
а́том
запозичення з грецької мови;
гр. ἄτομος «неподільний» утворено на основі ἀ- «не-» і τέμνω «ділю, рубаю, ламаю», спорідненого з псл. tǫnь «тну», укр. тя́ти;
р. болг. м. а́том, бр. а́там, п. ч. вл. atom, слц. слн. atóm, схв. àтōм;
Фонетичні та словотвірні варіанти
атомі́зм
атомі́ст
атомі́стика
атомісти́чний
а́томник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́там | білоруська |
| а́том | болгарська |
| atom | верхньолужицька |
| ἄτομος «неподільний» | грецька |
| а́том | македонська |
| atom | польська |
| tǫnь «тну» | праслов’янська |
| а́том | російська |
| àтōм | сербохорватська |
| atóm | словацька |
| atóm | словенська |
| тя́ти | українська |
| atom | чеська |
| ἀ- «не-» | ? |
| τέμνω «ділю, рубаю, ламаю» | ? |
ентомоло́гія
нім. Entomologíe, фр. entomologie походять від гр. ἐντομολογία «наука про комах», утвореного з основи іменника ἔντομον «комаха» (букв. «те, що має надрізи, тобто членування»), пов’язаного з ἐντέμνω (іон. дор. ἐντάμνω) «надрізаю», утвореним з ἐν- «в-» і τέμνω «ріжу, січу», спорідненого з псл. tęti, укр. тя́ти, та компонента -λογία «учення, наука» (вживаного лише як друга частина складних слів), пов’язаного з λόγος «слово, (наукове) пояснення»;
запозичення з німецької або французької мови;
р. энтомоло́гия, бр. энтамало́гія, п. entomologia, ч. entomologie, слц. entomológia, вл. entomologija, болг. ентомоло́гия, м. ентомологија, схв. ентомолòгија, слн. entomologíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ентомо́лог
ентомологі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| энтамало́гія | білоруська |
| ентомоло́гия | болгарська |
| entomologija | верхньолужицька |
| ἐντομολογία «наука про комах» | грецька |
| ентомологија | македонська |
| Entomologíe | німецька |
| entomologia | польська |
| tęti | праслов’янська |
| энтомоло́гия | російська |
| ентомолòгија | сербохорватська |
| entomológia | словацька |
| entomologíja | словенська |
| тя́ти | українська |
| entomologie | французька |
| entomologie | чеська |
| ἔντομον «комаха» (букв. «те, що має надрізи, тобто членування») | ? |
| ἐντάμνω «надрізаю» | ? |
| ἐν- «в-» | ? |
| τέμνω «ріжу, січу» | ? |
| -λογία «учення, наука» (вживаного лише як друга частина складних слів) | ? |
| λόγος «слово, (наукове) пояснення» | ? |
полти́ник «п’ятдесят копійок грошей або монета вартістю в п’ятдесят копійок»
запозичення з російської мови;
р. полти́нник «монета вартістю в п’ятдесят копійок; п’ятдесят копійок грошей» є похідним від полти́на «тс.», що зводиться до др. полътина «грошова одиниця вартістю у половину карбованця», не зовсім ясного походження;
найбільш імовірний зв’язок з полъть «половина», р. заст. [по́лоть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші, розрубаної уздовж; великий шматок м’яса», [полть] «тс.», якому відповідає укр. [півть] «великий шматок (сала)»;
менш переконливе пояснення як складного утворення з полъ «половина, пів-» і *тинъ «карбованець», що пов’язується з др. тьну, тяти «тяти, рубати, сікти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
полти́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| полътина «грошова одиниця вартістю у половину карбованця» | давньоруська |
| полъть «половина» | давньоруська |
| полть «тс.» | давньоруська |
| полъ «половина, пів-» | давньоруська |
| *тинъ «карбованець» | давньоруська |
| тьну | давньоруська |
| тяти «тяти, рубати, сікти» | давньоруська |
| полти́нник «монета вартістю в п’ятдесят копійок; п’ятдесят копійок грошей» | російська |
| полти́на «тс.» | російська |
| півть «великий шматок (сала)» | українська |
то́пі́р «сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя СУМ, Нед; [сокира Г; тесло О]» (іст.)
із східнослов’янських мов запозичено фін. tappara (Mikkola Berühr. 170), дісл. taparøx «бойова сокира» (Holthausen Awn. Wb. 300), звідки дангл. tæpperæx «топірчик» (Holthausen AeWb. 343);
розглядалося також як давнє запозичення з іранських мов, пор. дперс. *tapara- «топір», перс. teber, белуджійське tapar (звідки запозичено вірм. tapar «тс.»), курд. tefer (Макарушка 13; Трубачев Рем. терминол. 152; Зализняк ВСЯ VI 40; Brückner 573; Machek ESJČ 647; Holub–Kop. 387; Мартынов Язык 55; Hübschmann Arm. 252; Lidén Tochar. St. 19; Meillet RSl 2, 67; 6, 173), причому висловлювалась думка про посередництво тюркських мов (див. також Горяев 372; Mikl. EW 359; TEl I 239, II 167; Lokotsch 155; РЧДБЕ 865);
припускалася можливість зв’язку з ті́пати, тя́ти (Фасмер IV 79; Черных II 250–251; Ильинский ИОРЯС 31, 352; КЭСРЯ 446; Rudnicki Prasł. II 64, 107; Младенов 636; RÉS 4, 194; Slavia 10, 248; Matzenauer 84), з тепорити, то́пати, топта́ти (Schuster-Šewc 1518–1519);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. toporъ «сокира»;
р. болг. топо́р, бр. тапо́р, др. топоръ «сокира», п. topór, ч. слц. нл. topor, вл. toporo, слн. tôpor (заст.) «топорисько»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затопори́ти
«ударити»
топіре́ць
«зменш. до то́пі́р; [сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена]»
топірни́к
«воїн, озброєний сокирою»
топірня́
«частина плуга; дошка, на якій вішають сокиру»
топі́рчик
топо́р
«сокира»
топоре́ць
«тс.»
топори́сько
«тс.»
топори́ще
«держак сокири»
топоря́
«сокирка»
топоря́тко
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапо́р | білоруська |
| топо́р | болгарська |
| toporo | верхньолужицька |
| tapar | вірменська |
| tæpperæx «топірчик» | давньоанглійська |
| taparøx «бойова сокира» | давньоісландська |
| *tapara- «топір» | давньоперська |
| топоръ «сокира» | давньоруська |
| tefer | курдська |
| topor | нижньолужицька |
| teber | перська |
| topór | польська |
| toporъ «сокира» | праслов’янська |
| топо́р | російська |
| topor | словацька |
| tôpor «топорисько» (заст.) | словенська |
| ті́пати | українська |
| тя́ти | українська |
| тепорити | українська |
| то́пати | українська |
| топта́ти | українська |
| tappara | фінська |
| topor | чеська |
| tapar | ? |
утина́с «?» (у сполученні утинаса на рамена)
можливо, афективне утворення на основі тну́ти, тя́ти, пор. [ути́нок] «обрубок» Шейк, а також р. [ути́н] «біль у попереку; ревматичне захворювання спини»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ути́н «біль у попереку; ревматичне захворювання спини» | російська |
| тну́ти | українська |
| тя́ти | українська |
ша́кнути «відрубати, відсікти; відрізати»
не виключено також, що звуконаслідування виникло як афективне утворення на ґрунті п. ciąć «тяти; різати, рубати», що відповідає укр. тя́ти;
п. szach можна розглядати як фонетичний варіант поширенішого ciach «звуконаслідування, те саме, що й szach» (пор. похідні від нього: ciachać «різати; рубати, колоти», ciachnąć «різонути, рубанути»);
можливо, виникло на основі запозиченого й фонетично видозміненого п. szach (› укр. [*шак]) «звуконаслідування на позначення різкого удару, пов’язаного з розтинанням (напр., ножем, шаблею)», szachmach «при позначенні подвійного удару»;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ciąć «тяти; різати, рубати» | польська |
| szach «звуконаслідування, те саме, що й szach» (пор. похідні від нього: ciachać «різати; рубати, колоти», ciachnąć «різонути, рубанути») | польська |
| ciachać «різати; рубати, колоти» | польська |
| ciachnąć «різонути, рубанути» | польська |
| szach «звуконаслідування на позначення різкого удару, пов’язаного з розтинанням (напр., ножем, шаблею)» (› укр. [*шак]) | польська |
| szachmach «при позначенні подвійного удару» | польська |
| тя́ти | українська |
тяв «вигук, що імітує вищання собаки, писк курчати»
звуконаслідувальне утворення;
р. тя́вкать «гавкати», бр. ця́ўкать «тс.; (перен.) говорити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тя́вкало
«все, що вищить, пищить, свистить»
тя́вкати
«вищати, пищати»
тя́вкнути
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ця́ўкать «тс.; (перен.) говорити» | білоруська |
| тя́вкать «гавкати» | російська |
дзяв (вигук, що передає гавкання цуценяти)
звуконаслідувальне утворення, аналогічне гав;
р. тяв, бр. дзя́ўкаць «гавкати», п. dziawkać, dziaukać «тс.», болг. джяв (вигук, що передає гавкання), джаф «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзя́вір
«дзявкання»
дзявк
«тс.»
дзя́вкало
дзя́вкати
«гавкати; [настирливо, невідступно просити МСБГ]»
дзя́вкіт
дзявкоті́ти
дзявку́н
цяв
«тс.»
ця́вкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзя́ўкаць «гавкати» | білоруська |
| джяв (вигук, що передає гавкання) | болгарська |
| dziawkać «тс.» | польська |
| dziaukać «тс.» | польська |
| тяв | російська |
| джаф «тс.» | українська |
| гав | ? |
ті́ло
з псл. těnь «тінь» (Mikl. EW 356; Младенов 646; Vondrák BB 29, 178);
з псл. tьlo «тло» (Lewy PBrB 32, 137);
з гот. stains «камінь», гр. στίᾱ, στίōν «камінець», στĩφος «купа», вірм. t‘in «виноградне зернятко» (Petersson KZ 47, 281–282);
псл. tělo не зовсім ясного походження;
часто зіставляється з лтс. tē̹ls, tēle «образ, тінь, статуя», tē̹luôt «надавати форми» (Skok III 468–469; Trautmann 317; Zubatý St. a čl. I 2, 132; Mikkola Ursl. Gr. I 46);
з другого боку, латиські слова вважаються запозиченими з давньоруської мови (Mühl.–Endz. IV 171; Karulis II 386–388);
пропонується також (Pisani Paideia, 8, 1953, 89–90) реконструкція *tait-lo;
виведення tělo з *tēnlo, спорідненого з дінд. tanū́ḥ, tanúḥ «тіло» (Oštir WuS III 206–207), неможливе (псл. було б *tęlo);
ненадійними є й інші зіставлення: з гр. τέλος «завершення, виконання; мета; строк; податок; загін» (Machek ESJČ 638–639; Holub–Lyer 479);
з прус. stallit «стояти», дінд. sthálati «стоїть», sthálā «насип» (Ильинский РФВ 63, 333–335);
р. те́ло, бр. це́ла, др. тѣло, п. ciałо, ч. tělo, слц. telo, вл. ćeło, нл. śeło, болг. тя́ло, м. тело, схв. тȇло, слн. teló, стсл. тѣло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вті́ли́ти
наті́льний
отіля́ти
«втілювати»
тілє́стий
«блідо-рожевий»
тіли́стий
тілови́тий
«тілистий»
тільча́стий
«масивний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́ла | білоруська |
| тя́ло | болгарська |
| ćeło | верхньолужицька |
| t'in «виноградне зернятко» | вірменська |
| stains «камінь» | готська |
| στίᾱ | грецька |
| στίōν «камінець» | грецька |
| στĩφος «купа» | грецька |
| τέλος «завершення, виконання; мета; строк; податок; загін» | грецька |
| tanū́ḥ | давньоіндійська |
| tanúḥ «тіло» | давньоіндійська |
| sthálati «стоїть» | давньоіндійська |
| sthálā «насип» | давньоіндійська |
| тѣло | давньоруська |
| tē̹ls | латиська |
| tēle «образ, тінь, статуя» | латиська |
| tē̹luôt «надавати форми» | латиська |
| тело | македонська |
| śeło | нижньолужицька |
| ciałо | польська |
| těnь «тінь» | праслов’янська |
| tьlo «тло» | праслов’янська |
| tělo | праслов’янська |
| *tait-lo | праслов’янська |
| *tēnlo | праслов’янська |
| *tęlo | праслов’янська |
| stallit «стояти» | прусська |
| те́ло | російська |
| тȇло | сербохорватська |
| telo | словацька |
| teló | словенська |
| тѣло | старослов’янська |
| tělo | чеська |
у-тя-тя (вигук для піддражнювання собак)
звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з тяв;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тяв | українська |
цяв «вигук, що імітує гавкання собаки (цуценяти)»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне дзяв;
р. тяв, бр. цяў;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ця́вкати
«гавкати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяў | білоруська |
| тяв | російська |
| дзяв | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України