ТЮТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тю́па «курка» (дит.)
очевидно, результат контамінації слів тю́тя і ці́па «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тю́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тю́тя «тс.» | українська |
| ці́па | українська |
тю-тю (вигук, яким скликають курей, курчат)
елементарне вигукове утворення;
р. тю-тю-тю (вигук для підкликання курей і курчат), тю́тя «курка; несмілива людина», бр. цю-цю «тю-тю», п. ciu (вигук для підкликання птахів і домашніх тварин), [tiu-tiu-tiu] (вигук для скликання курей), ч. tu-tu «тс.», tut’a «курка», t’ut’a «несмілива людина», слц. [t’u-t’u-t’u, tiu-tiu] «тю-тю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ту-ту
(Чернігівщина)
ту́точки
(складова частина вигуку, яким кличуть курей: ту́точки, ту-ту-ту)(Чернігівщина)
тю́ті
тю́тіньки
тю́тічки
тю́тька
«курка; складова частина вигуку, яким кличуть курей»
(дит.)
тю́тьки
«тс.»
тю́тя
«курка, курча; безвільна, млява людина; [всякий птах, переважно курка, курча; (мед.) куряча сліпота Корз]»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю-цю «тю-тю» | білоруська |
| ciu (вигук для підкликання птахів і домашніх тварин) | польська |
| tiu-tiu-tiu (вигук для скликання курей) | польська |
| тю-тю-тю (вигук для підкликання курей і курчат) | російська |
| тю́тя «курка; несмілива людина» | російська |
| t'u-t'u-t'u «тю-тю» | словацька |
| tiu-tiu «тю-тю» | словацька |
| tu-tu «тс.»«курка»«несмілива людина» | чеська |
| tut'a «тс.»«курка»«несмілива людина» | чеська |
| t'ut'a «тс.»«курка»«несмілива людина» | чеська |
тю (вигук здивування, розчарування, насмішки; крик при переслідуванні звіра на полюванні; крик на людину, що зробила дурницю)
афективні утворення, результати фонематизації первісних вигуків;
р. тю (вигук для цькування собаками), тю́кать «цькувати», бр. цюга́ (вигук для цькування собаками), цюга́каць «тюкати», п. [tiuj-ha] (вигук для відлякування вовків);
Фонетичні та словотвірні варіанти
затю́каний
затю́кати
натюга́кати
«вилаяти, вичитати»
тє
тєге́
тєге-ге́
тюгі́
тюгі-гі́
тюго́
тюго-го́
«тс.»
тюгу́
«тс.»
тюгу-гу́
(вигук здивування)
тюй
(вигук для вираження здивування і для відгону вовків)
тю́кати
«говорити, кричати тю; [нав’язливо умовляти, переконувати Нед]»
тю́ки
(у виразі [підняти на т.] «почати глузувати, насміхатися» Чаб)
тю́кнути
тютю́
тютю́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цюга́ (вигук для цькування собаками) | білоруська |
| цюга́каць «тюкати» | білоруська |
| tiuj-ha (вигук для відлякування вовків) | польська |
| тю (вигук для цькування собаками) | російська |
| тю́кать «цькувати» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України