ТЮКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тю (вигук здивування, розчарування, насмішки; крик при переслідуванні звіра на полюванні; крик на людину, що зробила дурницю)
афективні утворення, результати фонематизації первісних вигуків;
р. тю (вигук для цькування собаками), тю́кать «цькувати», бр. цюга́ (вигук для цькування собаками), цюга́каць «тюкати», п. [tiuj-ha] (вигук для відлякування вовків);
Фонетичні та словотвірні варіанти
затю́каний
затю́кати
натюга́кати
«вилаяти, вичитати»
тє
тєге́
тєге-ге́
тюгі́
тюгі-гі́
тюго́
тюго-го́
«тс.»
тюгу́
«тс.»
тюгу-гу́
(вигук здивування)
тюй
(вигук для вираження здивування і для відгону вовків)
тю́кати
«говорити, кричати тю; [нав’язливо умовляти, переконувати Нед]»
тю́ки
(у виразі [підняти на т.] «почати глузувати, насміхатися» Чаб)
тю́кнути
тютю́
тютю́кати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цюга́ (вигук для цькування собаками) | білоруська |
цюга́каць «тюкати» | білоруська |
tiuj-ha (вигук для відлякування вовків) | польська |
тю (вигук для цькування собаками) | російська |
тю́кать «цькувати» | російська |
тюк «великий щільно упакований згорток»
запозичення з російської мови;
р. тюк виводиться від гол. tuig «виріб, інструмент, збруя; (мор.) такелаж, поганий товар», снідерл. ghetuuch «майно; товар; амуніція; спорядження», спорідненого з снн. tūch «тканина; інструмент»;
пов’язується також з тюрк. *tǖk «зв’язка, купа» (Menges Festschr. Čyževśkyj 183–184);
бр. цюк;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цюк | білоруська |
tuig «виріб, інструмент, збруя; (мор.) такелаж, поганий товар» | голландська |
тюк | російська |
tūch «тканина; інструмент» | середньонижньонімецька |
ghetuuch «майно; товар; амуніція; спорядження» | середньонідерландська |
*tǖk «зв’язка, купа» | тюркські |
тюк «горище в хаті»
очевидно, діалектний відповідник слова тік1 (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тік | українська |
тю́кати «бити, стукати»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ту́кати «стукати»;
можливе походження від вигуків тюк, цюк;
р. тю́кать «злегка стукати, ударяти», тю́кнуть «рубонути сокирою», бр. цюк (виг.), цю́каць «рубати (сокирою); довбати (гострим)», п. ciukać «ударяти чимсь гострим, злегка стукати», ч. t’ukati «стукати», t’ukat si (з ким) «чокатися», слц. d’ugat’ «тс.», t’ukat’ «цокати (про годинник); друкувати (на машинці)», болг. чу́кам «стукати, ударяти; колоти, дробити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тюк
(виг.)
тю́кнути
«стукнути»
цюк
«тс.»
цю́кати
«тс.; рубати, тесати»
цюкнути
«тс.; рубонути»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цюк (виг.) | білоруська |
цю́каць «рубати (сокирою); довбати (гострим)» | білоруська |
чу́кам «стукати, ударяти; колоти, дробити» | болгарська |
ciukać «ударяти чимсь гострим, злегка стукати» | польська |
тю́кать «злегка стукати, ударяти» | російська |
тю́кнуть «рубонути сокирою» | російська |
d'ugat' «тс.»«цокати (про годинник); друкувати (на машинці)» | словацька |
t'ukat' «тс.»«цокати (про годинник); друкувати (на машинці)» | словацька |
ту́кати «стукати» | українська |
тюк | українська |
цюк | українська |
t'ukati «стукати»«чокатися» (з ким) | чеська |
t'ukat si «стукати»«чокатися» (з ким) | чеська |
цюк «вигук, що означає звук сокири при рубанні»
звуконаслідувальне утворення, подібне до грюк, тук;
р. тюк, бр. цюк «тс.», п. cіuk «щіпка», ч. t’ukati, слц. t’ukat’, схв. цу̏кати «стукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цю́кати
«бити, стукати СУМ, [сапати ВеБ]»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цюк «тс.» | білоруська |
cіuk «щіпка» | польська |
тюк | російська |
кати «стукати» | сербохорватська |
t'ukat' | словацька |
t'ukati | чеська |
грюк | ? |
тук | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України