ТЬМЯНУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
тьма
псл. tьma;
споріднене з лит. témti «темнішати», лтс. timt «тс.», tima «темнота», дінд. támaḥ «морок», ав. tǝmah- «тс.», перс. täm «хвороба очей, більмо», ірл. temel «темнота», лат. tenebrae (мн.) «морок», temere «всліпу, без причини», temero «кидаю тінь», двн. dēmar «темнота, морок; сутінки», dinstar «похмурий», нвн. Dämmerung «сутінки; морок; світанок»;
р. тьма, бр. цьма, др. тьма, п. ćma, ч. слц. tma, вл. ćma, нл. śma, полаб. tåma, болг. тъма, тма, схв. та́ма, tmа̏, слн. temá, [tmà], стсл. тьма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затьми́ти
затьмі́ння
«затемнення»
зацьма́ти
«затемняти»
(з п.)
пітьма́
потьмяні́лий
тма
«тьма»
тма́стий
«темного кольору»
тми́ти
«затемнювати; робити темним»
тмя́ний
«затемнений, матовий; сумний, нудний»
тьма́ва
«сутінки»
тьма́вий
тьма́ний
«тьмяний; хворобливий, блідий»
тьма́нний
«тьмяний»
тьми́стий
«похмурий»
тьми́ти
тьми́тися
тьмі́ти
«ставати темним, похмурим, туманним»
тьмя́ний
«неяскравий; [сумний Нед; хворобливий, блідий]»
тьмяні́ти
тьмяні́шати
тьмянува́тий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
tǝmah- «тс.» | авестійська |
цьма | білоруська |
тъма | болгарська |
тма | болгарська |
ćma | верхньолужицька |
dēmar «темнота, морок; сутінки» | давньоверхньонімецька |
dinstar «похмурий» | давньоверхньонімецька |
támaḥ «морок» | давньоіндійська |
тьма | давньоруська |
temel «темнота» | ірландська |
tenebrae «морок» (мн.) | латинська |
temere «всліпу, без причини» | латинська |
temero «кидаю тінь» | латинська |
timt «тс.» | латиська |
tima «темнота» | латиська |
témti «темнішати» | литовська |
śma | нижньолужицька |
Dämmerung «сутінки; морок; світанок» | нововерхньонімецька |
täm «хвороба очей, більмо» | перська |
tåma | полабська |
ćma | польська |
tьma | праслов’янська |
тьма | російська |
та́ма | сербохорватська |
tmа̏ | сербохорватська |
tma | словацька |
temà | словенська |
tmà | словенська |
тьма | старослов’янська |
tma | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України