ТУШКУЮТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тушкува́ти «варити в закритому посуді; закривати; кутати»
очевидно, пов’язане з туши́ти «гасити»;
р. туши́ть «готувати у закритому посуді», бр. тушы́ць, тушкава́ць, п. tuszyć, схв. ту́шити «тс.», слн. potúsiti «потушкувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зату́шкати
затушкува́ти
«закрити, закутати; [прикрити грубу дверцятами і обмазати глиною; закінчити Пі; приправити страву]»
натушкува́ти
притушко́ваний
притушкува́ти
протушкува́ти
туши́ть
«тушкувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тушы́ць | білоруська |
| тушкава́ць | білоруська |
| tuszyć | польська |
| туши́ть «готувати у закритому посуді» | російська |
| ту́шити «тс.» | сербохорватська |
| potúsiti «потушкувати» | словенська |
| туши́ти «гасити» | українська |
оту́шаний «оббитий, утеплений»
очевидно, пов’язане з тушкува́ти «закутувати, закривати» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тушкува́ти «закутувати, закривати» | ? |
уку́шкувать «тепло зодягати, вкутувати»
очевидно, афективне утворення, що з’явилося внаслідок контамінації слів уку́тувати і тушкува́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́шкать
вку́шкаться
вку́шкувать
вку́шкуваться
уку́шкать
уку́шкаться
уку́шкуваться
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уку́тувати | українська |
| тушкува́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України