ТУХЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. ту́фля (жін. р.), ту́фель (чол. р.), зафіксоване на початку 18 ст., походить від гол. tóffel «домашня туфля» або від снн. tuffele, нн. tuffel «черевик, туфля» з давнішого снн. pantuffel, джерелом яких є іт. pantofola «домашня туфля» (звідки також фр. pantoufle і нвн. Pantóffel);

бр. ту́фель, [ту́хлі] (мн.);

результат видозміни псл. *zadъxlъ(jь), дієприкметника від zadъxnǫti sę «задихнутися»;

припущення про зв’язок з ту́хлий (Фасмер II 83) безпідставне;

р. за́тхлый, бр. за́тхлы;

залишки первинних звукових форм вбачаються в ч. [duchnút] «протухати», слц. [dušet’, dušit’] «тс.» (Machek ESJČ 660);

припускається зв’язок з р. [туск] «туман; темрява», ту́склый «тьмяний», схв. nàtuštiti se «захмаритися» або з лит. tausýtis «стихати, заспокоюватися», лтс. tusêt «задихатися, зітхати, стогнати», tusnât «важко дихати» (Schuster-Šewc 1555–1556);

реконструювалась для всіх випадків єдина основа tǫx- без відповідників у інших індоєвропейських мовах (Skok III 520);

основа tux- (tъх-) вважалася вихідною, а tǫx- вторинною (Фасмер IV 89, 128; Brückner 570);

пов’язувалося (Преобр. Вып. последний 23–24) з tuxnǫti «гаснути (горіти без полум’я, злежуватися)»;

задовільної етимології не має;

псл. tuxnǫti / tǫxnǫti;

р. ту́хнуть «псуватися», тухлый, [то́хлый] «тухлий», [то́хнуть] «дохнути (про риб)», бр. ту́хнуць «протухати», [тхлі́ць] «давати зіпсуватися», п. tęchnąć «тухнути, псуватися», stęchły «протухлий», ч. tuchnouti «протухати», слц. tuchnút’ «тс.», вл. tychnyć «ставати тухлим», tuch «сморід», stuchły «стухлий», нл. stuchły «тс.», схв. ту̏хнути «псуватися, протухати», слн. tohnéti «тс.», otóhlica «духота, спека», zatóhel «тухлий, затхлий»;