ТУРЯЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ
тур «вимерлий дикий бик, Bos primigenius; гірська коза, Capra ibex L.; Capra caucasica Güld.» (зоол.)
псл. turъ;
споріднене з лит. taũras «буйвіл, тур», прус. tauris «зубр», лат. taurus «бик», гр. ταύρος, ірл. tarb «тс.», ав. staōra- «велика рогата худоба», гот. stiur «бик; теля»;
очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату;
р. бр. болг. тур, др. туръ, п. ч. слц. вл. нл. tur, полаб. täur, схв. Typjaк (топонім), слн. túr, стсл. тоуръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
туре́ць
(зменш.)
тури́ця
«самиця тура»
тури́ще
ту́рій
(у сполученні ту́рі язики́ -- вид рослини)
турка́тий
«в якого роги повернуті один до одного Г, Чаб»
(про вола)
турко
(назва вола з рогами, які розходяться від основи, а з середини загнуті всередину)
туря́
«маля тура»
ту́рячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| staōra- «велика рогата худоба» | авестійська |
| тур | білоруська |
| тур | болгарська |
| tur | верхньолужицька |
| stiur «бик; теля» | готська |
| ταύρος | грецька |
| туръ | давньоруська |
| tarb «тс.» | ірландська |
| taurus «бик» | латинська |
| taũras «буйвіл, тур» | литовська |
| tur | нижньолужицька |
| täur | полабська |
| tur | польська |
| turъ | праслов’янська |
| tauris «зубр» | прусська |
| тур | російська |
| Typjaк (топонім) | сербохорватська |
| tur | словацька |
| túr | словенська |
| тоуръ | старослов’янська |
| tur | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України