ТУРЧАНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ту́ркавка «горлиця звичайна, Streptopelia turtur L. Шарл (Columba turtur L.)» (орн.)
звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба;
подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. turtur, нар.-лат. turturella, нвн. Turteltaube, дангл. turtur(e), turtle, turtla, англ. turtle, дісл. turture;
р. [турлу́шка] «горлиця», [турлы́шка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу́, турлы́] «тс.», бр. ту́ркаўка «дикий голуб», п. turkawka «голуб, Turtur aurita», [trukawka] «тс.», turkot «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тур
(вигук для відтворення крику горлиці)
туріючка
ту́ркавчин
«властивий горлиці»
ту́ркалка
туркалко
ту́ркало
турка́ч
«тс.»
ту́ркіт
«чубатий, волохатий голуб, який відзначається туркотанням; звуки, які видає голуб, горлиця»
ту́ркічка
«горлиця»
ту́ркот
«голуб з волохатими лапами, Columba tympanisans»
ту́ркотень
«припутень, Columba palumbus L.»
ту́ркочка
«горлиця»
турку́н
«горлиця Нед, Дейн; припутень Дейн; голуб-синяк, Columba oenas L. Дейн»
ту́ркут
«туркіт»
(голуб)
ту́рлица
«горлиця»
турлу́шка
«горлиця звичайна»
турок
ту́ртавка
«тс.»
ту́рталка
«Turtur auritus»
ту́ртош
«горлиця»
турун
«припутень»
турча́нка
«горлиця звичайна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| turtle | англійська |
| ту́ркаўка «дикий голуб» | білоруська |
| turtur(e) | давньоанглійська |
| turtle | давньоанглійська |
| turtla | давньоанглійська |
| turture | давньоісландська |
| turtur | латинська |
| turturella | народнолатинська |
| Turteltaube | нововерхньонімецька |
| turkawka «голуб, Turtur aurita» | польська |
| trukawka «тс.»«голуб» | польська |
| turkot «тс.»«голуб» | польська |
| турлу́шка «горлиця» | російська |
| турлы́шка «тс.» | російська |
| туру (виг.) | російська |
| турлу́ | російська |
| турлы́ «тс.» | російська |
ту́рки
запозичення з турецької мови;
тур. Türk «турок; тюрок» пов’язане з türk «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький», спорідненим з уйг. türk «сила; могутній», чаг. türk «хоробрий, жорстокий», що зводяться до дтюрк. türk «тюркська династія, яку китайці називали Tu-küz»;
виводиться також від монг. türkün (törkün, törchöun) «батьки і родичі заміжньої жінки»;
р. ту́рки, бр. ту́ркі, п. Turcу, Turek, ч. слц. Turci, Turek, вл. нл. Turk, болг. м. ту́рци, ту́рчин, схв. Ту̑рци, Ту̀рчин, слн. Túrek;
Фонетичні та словотвірні варіанти
*турец
«турок»
отуре́чити
потуре́чити
«потурчити»
потурна́к
«потуречений чоловік»
(заст.)
потурчи́нець
«тс.»
туре́цький
Туре́ччина
турке́ниця
«туркеня»
турке́ня
турки́ниця
турки́ня
«тс.»
турко́та
«турки»
(зб.)
ту́рок
ту́рський
«турецький»
(заст.)
турча́
«дитина турка»
турчани́н
«турок»
турча́нка
турченя́
ту́рчин
«турок»
(заст.)
турчи́нка
«туркеня»
(заст.)
турчи́ня
«тс.»
ту́рчити
«перетворювати на турка»
ту́рчитися
«перетворюватися в турка, засвоювати турецьку мову, звичаї»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́ркі | білоруська |
| ту́рци | болгарська |
| ту́рчин | болгарська |
| Turk | верхньолужицька |
| türk «тюркська династія, яку китайці називали Tu-küz» | давньотюркська |
| ту́рци | македонська |
| türkün «батьки і родичі заміжньої жінки» (törkün, törchöun) | монгольська |
| törkün | монгольська |
| törchöun | монгольська |
| Turk | нижньолужицька |
| Turcу | польська |
| Turek | польська |
| ту́рки | російська |
| Ту̑рци | сербохорватська |
| Ту̀рчин | сербохорватська |
| Turci | словацька |
| Turek | словацька |
| Túrek | словенська |
| Türk «турок; тюрок» | турецька |
| türk «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький» | турецька |
| türk «сила; могутній» | уйгурська |
| ту́рчин | українська |
| türk «хоробрий, жорстокий» | чагатайська |
| Turci | чеська |
| Turek | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України