ТУРКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́рки
запозичення з турецької мови;
тур. Türk «турок; тюрок» пов’язане з türk «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький», спорідненим з уйг. türk «сила; могутній», чаг. türk «хоробрий, жорстокий», що зводяться до дтюрк. türk «тюркська династія, яку китайці називали Tu-küz»;
виводиться також від монг. türkün (törkün, törchöun) «батьки і родичі заміжньої жінки»;
р. ту́рки, бр. ту́ркі, п. Turcу, Turek, ч. слц. Turci, Turek, вл. нл. Turk, болг. м. ту́рци, ту́рчин, схв. Ту̑рци, Ту̀рчин, слн. Túrek;
Фонетичні та словотвірні варіанти
*турец
«турок»
отуре́чити
потуре́чити
«потурчити»
потурна́к
«потуречений чоловік»
(заст.)
потурчи́нець
«тс.»
туре́цький
Туре́ччина
турке́ниця
«туркеня»
турке́ня
турки́ниця
турки́ня
«тс.»
турко́та
«турки»
(зб.)
ту́рок
ту́рський
«турецький»
(заст.)
турча́
«дитина турка»
турчани́н
«турок»
турча́нка
турченя́
ту́рчин
«турок»
(заст.)
турчи́нка
«туркеня»
(заст.)
турчи́ня
«тс.»
ту́рчити
«перетворювати на турка»
ту́рчитися
«перетворюватися в турка, засвоювати турецьку мову, звичаї»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́ркі | білоруська |
| ту́рци | болгарська |
| ту́рчин | болгарська |
| Turk | верхньолужицька |
| türk «тюркська династія, яку китайці називали Tu-küz» | давньотюркська |
| ту́рци | македонська |
| türkün «батьки і родичі заміжньої жінки» (törkün, törchöun) | монгольська |
| törkün | монгольська |
| törchöun | монгольська |
| Turk | нижньолужицька |
| Turcу | польська |
| Turek | польська |
| ту́рки | російська |
| Ту̑рци | сербохорватська |
| Ту̀рчин | сербохорватська |
| Turci | словацька |
| Turek | словацька |
| Túrek | словенська |
| Türk «турок; тюрок» | турецька |
| türk «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький» | турецька |
| türk «сила; могутній» | уйгурська |
| ту́рчин | українська |
| türk «хоробрий, жорстокий» | чагатайська |
| Turci | чеська |
| Turek | чеська |
ту́рок «горлиця, Streptopelia turtur L. Шарл; звичайна чечевиця, Carpodacus erythrinus Pall. (Erythrina erythrina Pall.) Шарл; в’юрок, Fringilla rosea Г» (орн.)
результат зближення з етнічною назвою турок початкового позначення птаха, пов’язаного зі звуконаслідувальною основою ту́ркати;
бр. [ту́рчык] «голуб, Columba tympanisans», [туро́к] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́рчык «голуб, Columba tympanisans» | білоруська |
| туро́к «тс.» | білоруська |
| турок | українська |
| ту́ркати | українська |
білоту́рка «сорт ярої пшениці»
складне утворення з основ слів бі́лий і ту́рок;
назва зумовлена, очевидно, походженням сорту з території, яка належала Туреччині (пор. арнау́тка);
р. белоту́рка «сорт пшениці, арнаутка», бр. белату́рка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белату́рка «тс.» | білоруська |
| белоту́рка «сорт пшениці, арнаутка» | російська |
| бі́лий | ? |
| ту́рок | ? |
коро́виця «жук-олень (жукрогач), Lucanus cervus L.; жук-носоріг, Oryctes nasicornis L.» (ент.)
назва жука-носорога є результатом перенесення з жука-оленя, зумовленого тим, що жук-носоріг має на лобі великий ріг (Горностаев 122; Плавильщиков 293);
пор. інші назви цього жука [буга́й, бо́жий бичок, бо́жий во́лик, тур, ту́рок, тури́ця, бо́жа коро́вка, хрущ ріжка́тий, рога́й, ро́ґаль], рога́ч, [рога́чька, рогли́к, рогли́ця];
така назва жука-оленя зумовлена тим, що у нього верхні щелепи перетворилися на два великі роги, які нагадують роги корови чи бугая (Горностаев 116; Плавильщиков 289);
похідне утворення від коро́ва;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| буга́й | українська |
| рога́ч | українська |
| рога́чька | українська |
| рогли́к | українська |
| рогли́ця | українська |
| бо́жий бичок | українська |
| бо́жий во́лик | українська |
| тур | українська |
| ту́рок | українська |
| тури́ця | українська |
| бо́жа коро́вка | українська |
| хрущ ріжка́тий | українська |
| рога́й | українська |
| ро́ґаль | українська |
| коро́ва | українська |
тур «вимерлий дикий бик, Bos primigenius; гірська коза, Capra ibex L.; Capra caucasica Güld.» (зоол.)
споріднене з лит. taũras «буйвіл, тур», прус. tauris «зубр», лат. taurus «бик», гр. ταύρος, ірл. tarb «тс.», ав. staōra- «велика рогата худоба», гот. stiur «бик; теля»;
очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату;
псл. turъ;
р. бр. болг. тур, др. туръ, п. ч. слц. вл. нл. tur, полаб. täur, схв. Typjaк (топонім), слн. túr, стсл. тоуръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
туре́ць
(зменш.)
тури́ця
«самиця тура»
тури́ще
ту́рій
(у сполученні ту́рі язики́ -- вид рослини)
турка́тий
«в якого роги повернуті один до одного Г, Чаб»
(про вола)
турко
(назва вола з рогами, які розходяться від основи, а з середини загнуті всередину)
туря́
«маля тура»
ту́рячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| staōra- «велика рогата худоба» | авестійська |
| тур | білоруська |
| тур | болгарська |
| tur | верхньолужицька |
| stiur «бик; теля» | готська |
| ταύρος | грецька |
| туръ | давньоруська |
| tarb «тс.» | ірландська |
| taurus «бик» | латинська |
| taũras «буйвіл, тур» | литовська |
| tur | нижньолужицька |
| täur | полабська |
| tur | польська |
| turъ | праслов’янська |
| tauris «зубр» | прусська |
| тур | російська |
| Typjaк (топонім) | сербохорватська |
| tur | словацька |
| túr | словенська |
| тоуръ | старослов’янська |
| tur | чеська |
тур «жук-олень, рогач, Lucanus cervus L.» (ент.)
результат перенесення на жука назви дикого бика за формою голови жука, який має великі роги;
р. [тур] «жук-олень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тури́ця
«самиця жука-оленя»
турове́ць
«жук-олень Шейк; жук-геркулес, Dynastes Нед»
ту́рок
«жук-олень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тур «жук-олень» | російська |
ту́ркавка «горлиця звичайна, Streptopelia turtur L. Шарл (Columba turtur L.)» (орн.)
звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба;
подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. turtur, нар.-лат. turturella, нвн. Turteltaube, дангл. turtur(e), turtle, turtla, англ. turtle, дісл. turture;
р. [турлу́шка] «горлиця», [турлы́шка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу́, турлы́] «тс.», бр. ту́ркаўка «дикий голуб», п. turkawka «голуб, Turtur aurita», [trukawka] «тс.», turkot «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тур
(вигук для відтворення крику горлиці)
туріючка
ту́ркавчин
«властивий горлиці»
ту́ркалка
туркалко
ту́ркало
турка́ч
«тс.»
ту́ркіт
«чубатий, волохатий голуб, який відзначається туркотанням; звуки, які видає голуб, горлиця»
ту́ркічка
«горлиця»
ту́ркот
«голуб з волохатими лапами, Columba tympanisans»
ту́ркотень
«припутень, Columba palumbus L.»
ту́ркочка
«горлиця»
турку́н
«горлиця Нед, Дейн; припутень Дейн; голуб-синяк, Columba oenas L. Дейн»
ту́ркут
«туркіт»
(голуб)
ту́рлица
«горлиця»
турлу́шка
«горлиця звичайна»
турок
ту́ртавка
«тс.»
ту́рталка
«Turtur auritus»
ту́ртош
«горлиця»
турун
«припутень»
турча́нка
«горлиця звичайна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| turtle | англійська |
| ту́ркаўка «дикий голуб» | білоруська |
| turtur(e) | давньоанглійська |
| turtle | давньоанглійська |
| turtla | давньоанглійська |
| turture | давньоісландська |
| turtur | латинська |
| turturella | народнолатинська |
| Turteltaube | нововерхньонімецька |
| turkawka «голуб, Turtur aurita» | польська |
| trukawka «тс.»«голуб» | польська |
| turkot «тс.»«голуб» | польська |
| турлу́шка «горлиця» | російська |
| турлы́шка «тс.» | російська |
| туру (виг.) | російська |
| турлу́ | російська |
| турлы́ «тс.» | російська |
турке́ня «сорт великих слив» (бот.)
похідні утворення від ту́рок;
назви свідчать про можливе походження сорту;
Фонетичні та словотвірні варіанти
туркені
туркєні
«дрібна цибуля, одержувана з посіву насіння цибулі городньої»
турки́ниця
«тс.»
туркині
турки́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́рок | українська |
туру́калка «капустянка звичайна, вовчок, Gryllotalpa gryllotalpa L.» (ент.)
пор. також лит. turklỹs «капустянка», turkùtis «тс.», що пов’язуються з tur̃kti «квакати, крякати; розривати (землю)»;
назва зумовлена характерним для капустянок цвірчанням;
похідне утворення від [туру́кати] «воркувати, буркотати», пов’язаного з ту́ркати;
р. [турче́лка] (назва комахи), бр. [турка́ч] «капустянка», [турклі́с, турку́ць, туро́к, турча́к, турчо́к, турчу́к, ту́рчык], п. turkacz, [turkuć, turkoć, turchoć, turhoć] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| турка́ч «капустянка» | білоруська |
| турклі́с | білоруська |
| турку́ць | білоруська |
| туро́к | білоруська |
| турча́к | білоруська |
| турчо́к | білоруська |
| турчу́к | білоруська |
| ту́рчык | білоруська |
| turklỹs «капустянка» | литовська |
| turkùtis «тс.» | литовська |
| tur̃kti «квакати, крякати; розривати (землю)» | литовська |
| turkacz | польська |
| turkuć «тс.» | польська |
| turkoć «тс.» | польська |
| turchoć «тс.» | польська |
| turhoć «тс.» | польська |
| турче́лка (назва комахи) | російська |
| туру́кати «воркувати, буркотати» | українська |
| ту́ркати | українська |
чорноту́рка «сорт ярої пшениці, Triticum aestivum L.; арнаутка, Triticum durum Desf.» (бот.)
складне утворення, що виникло на основі слів чо́рний і ту́рок;
очевидно, назва зумовлена походженням сорту з території, яка належала Туреччині (пор. арнау́тка);
р. черноту́рка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| черноту́рка «тс.» | російська |
| чо́рний | ? |
| ту́рок | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України