ТУРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́ркати «воркувати (про голуба, горлицю); говорити, повторювати одне й те саме; [наговорювати, оббріхувати, наводити на думку Пі]»
звуконаслідувальні утворення;
р. [ту́ркать] «кричати; шептатися», [турлы́кать] «наспівувати», [турлу́кать] «тс.», [туру́кать] «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати», [туруру́чить] «бурмотіти», [турча́ть] «дзюрчати; свистіти, сюрчати», бр. [ту́ркаць] «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)», турката́ць «воркувати; [торохтіти]», турча́ць «квакати; торохтіти», п. turkać «стукотіти, гуркотіти», turkotać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зату́рканий
зату́ркати
затурча́ти
нату́ркувати
ту́ркало
«той, хто постійно повторює те саме»
ту́ркать
«крякати»
(про жаб)
ту́ркіт
ту́ркот
«буркотун, людина, що любить сваритися»
туркота́ти
«воркувати (про птахів); одноманітно торохтіти, стукотіти; [стукати, гуркати Нед, гудіти, сюрчати (про комах); бурмотіти, бурчати Нед; щось повторювати, часто говорити Нед, Шейк]»
туркоті́ти
«тс.»
туркотли́вий
туркотня́
«гуркіт, брязкіт, шум»
туру́кати
«зубрити; намагатися переконати; стукати, грюкати Шейк; щось постійно повторювати Нед; буркотати Нед»
туруру́
(вигук для передачі крику курей)
туруру́кати
«тс. Нед; сильно й одноманітно стукати Шейк; кричати (про курей) Нед»
турча́ти
«туркати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́ркаць «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)» | білоруська |
| турката́ць «воркувати; [торохтіти]» | білоруська |
| турча́ць «квакати; торохтіти» | білоруська |
| turkać «стукотіти, гуркотіти»«тс.» | польська |
| turkotać «стукотіти, гуркотіти»«тс.» | польська |
| ту́ркать «кричати; шептатися» | російська |
| турлы́кать «наспівувати» | російська |
| турлу́кать «тс.» | російська |
| туру́кать «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати» | російська |
| туруру́чить «бурмотіти» | російська |
| турча́ть «дзюрчати; свистіти, сюрчати» | російська |
дурк «стукіт»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ту́рк(іт), ту́ркати «стукати, торохтіти»;
можливо, поширилося під впливом словацької мови;
сумнівним видається виведення (Scheludko 132) від рум. duruí «гриміти, гуркотіти»;
п. [durkaćl «вдаряти, стукати» (про дощ), [durknąć] «тс.», слц. [durk] «шум, гуркіт», durkot «тс.», [durkaťl «тріщати, шуміти», [durk(ot)ať, durknúť];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́ркати
«стукати»
ду́ркіт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| durkaćl «вдаряти, стукати» (про дощ) | польська |
| duruí «гриміти, гуркотіти» | румунська |
| durk «шум, гуркіт»«тс.» | словацька |
| durkot «шум, гуркіт»«тс.» | словацька |
| durknąć «тс.» | українська |
| durkaťl «тріщати, шуміти» | українська |
| durk(ot)ať | українська |
| durknúť | українська |
| ту́рк | ? |
| іт | ? |
| ту́ркати «стукати, торохтіти» | ? |
ту́рок «горлиця, Streptopelia turtur L. Шарл; звичайна чечевиця, Carpodacus erythrinus Pall. (Erythrina erythrina Pall.) Шарл; в’юрок, Fringilla rosea Г» (орн.)
результат зближення з етнічною назвою турок початкового позначення птаха, пов’язаного зі звуконаслідувальною основою ту́ркати;
бр. [ту́рчык] «голуб, Columba tympanisans», [туро́к] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́рчык «голуб, Columba tympanisans» | білоруська |
| туро́к «тс.» | білоруська |
| турок | українська |
| ту́ркати | українська |
туру́калка «капустянка звичайна, вовчок, Gryllotalpa gryllotalpa L.» (ент.)
пор. також лит. turklỹs «капустянка», turkùtis «тс.», що пов’язуються з tur̃kti «квакати, крякати; розривати (землю)»;
назва зумовлена характерним для капустянок цвірчанням;
похідне утворення від [туру́кати] «воркувати, буркотати», пов’язаного з ту́ркати;
р. [турче́лка] (назва комахи), бр. [турка́ч] «капустянка», [турклі́с, турку́ць, туро́к, турча́к, турчо́к, турчу́к, ту́рчык], п. turkacz, [turkuć, turkoć, turchoć, turhoć] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| турка́ч «капустянка» | білоруська |
| турклі́с | білоруська |
| турку́ць | білоруська |
| туро́к | білоруська |
| турча́к | білоруська |
| турчо́к | білоруська |
| турчу́к | білоруська |
| ту́рчык | білоруська |
| turklỹs «капустянка» | литовська |
| turkùtis «тс.» | литовська |
| tur̃kti «квакати, крякати; розривати (землю)» | литовська |
| turkacz | польська |
| turkuć «тс.» | польська |
| turkoć «тс.» | польська |
| turchoć «тс.» | польська |
| turhoć «тс.» | польська |
| турче́лка (назва комахи) | російська |
| туру́кати «воркувати, буркотати» | українська |
| ту́ркати | українська |
ту́ркавка «горлиця звичайна, Streptopelia turtur L. Шарл (Columba turtur L.)» (орн.)
подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. turtur, нар.-лат. turturella, нвн. Turteltaube, дангл. turtur(e), turtle, turtla, англ. turtle, дісл. turture;
звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба;
р. [турлу́шка] «горлиця», [турлы́шка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу́, турлы́] «тс.», бр. ту́ркаўка «дикий голуб», п. turkawka «голуб, Turtur aurita», [trukawka] «тс.», turkot «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тур
(вигук для відтворення крику горлиці)
туріючка
ту́ркавчин
«властивий горлиці»
ту́ркалка
туркалко
ту́ркало
турка́ч
«тс.»
ту́ркіт
«чубатий, волохатий голуб, який відзначається туркотанням; звуки, які видає голуб, горлиця»
ту́ркічка
«горлиця»
ту́ркот
«голуб з волохатими лапами, Columba tympanisans»
ту́ркотень
«припутень, Columba palumbus L.»
ту́ркочка
«горлиця»
турку́н
«горлиця Нед, Дейн; припутень Дейн; голуб-синяк, Columba oenas L. Дейн»
ту́ркут
«туркіт»
(голуб)
ту́рлица
«горлиця»
турлу́шка
«горлиця звичайна»
турок
ту́ртавка
«тс.»
ту́рталка
«Turtur auritus»
ту́ртош
«горлиця»
турун
«припутень»
турча́нка
«горлиця звичайна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| turtle | англійська |
| ту́ркаўка «дикий голуб» | білоруська |
| turtur(e) | давньоанглійська |
| turtle | давньоанглійська |
| turtla | давньоанглійська |
| turture | давньоісландська |
| turtur | латинська |
| turturella | народнолатинська |
| Turteltaube | нововерхньонімецька |
| turkawka «голуб, Turtur aurita» | польська |
| trukawka «тс.»«голуб» | польська |
| turkot «тс.»«голуб» | польська |
| турлу́шка «горлиця» | російська |
| турлы́шка «тс.» | російська |
| туру (виг.) | російська |
| турлу́ | російська |
| турлы́ «тс.» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України