ТУРИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

на нетребу і липучку назва перенесена з осоки, очевидно, за ознакою колючості;

похідне утворення від тур «дикий бик»;

назва пояснюється тим, що осока піщана дуже жорстка (пор. укр. остриця, схв. оштрица, острика «тс.») і вважається придатною в їжу тільки для диких тварин, а не для свійської худоби, яку калічить;

бр. [ту́рыца] «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.», п. turzyca «осока», ст. turza trawa, turzowa trawa, ч. tuřice (з п.) «тс.», схв. ту̀рица «підмаренник, Galium L.; гравілат, Geum L.»;

можливо, пов’язане з те́рти (див.);

неясне;

неясне;

назва жука-носорога є результатом перенесення з жука-оленя, зумовленого тим, що жук-носоріг має на лобі великий ріг (Горностаев 122; Плавильщиков 293);

пор. інші назви цього жука [буга́й, бо́жий бичок, бо́жий во́лик, тур, ту́рок, тури́ця, бо́жа коро́вка, хрущ ріжка́тий, рога́й, ро́ґаль], рога́ч, [рога́чька, рогли́к, рогли́ця];

така назва жука-оленя зумовлена тим, що у нього верхні щелепи перетворилися на два великі роги, які нагадують роги корови чи бугая (Горностаев 116; Плавильщиков 289);

похідне утворення від коро́ва;

очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату;

споріднене з лит. taũras «буйвіл, тур», прус. tauris «зубр», лат. taurus «бик», гр. ταύρος, ірл. tarb «тс.», ав. staōra- «велика рогата худоба», гот. stiur «бик; теля»;

псл. turъ;

р. бр. болг. тур, др. туръ, п. ч. слц. вл. нл. tur, полаб. täur, схв. Typjaк (топонім), слн. túr, стсл. тоуръ;

результат перенесення на жука назви дикого бика за формою голови жука, який має великі роги;

р. [тур] «жук-олень»;