ТУРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);

псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;

задовільної етимології не має;

зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);

висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);

висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);

р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;

не зовсім ясне;

може бути пов’язане з ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати»);

щодо розвитку значення пор. п. biec, biegać «бігти, бігати» – zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (Ткаченко УМШ 1959/2, 66);

зіставляється також (Куркина Этимология 1971, 78) з р. потво́рство «потурання», пов’язаним з твори́ть «творити»;

можна припустити й давній зв’язок з лит. turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати»), виховувати (піклуватися)»;

р. [потура́ть] «ставитися поблажливо» (з укр.?), бр. патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]», п. [turać] «турбуватися, піклуватися»;

експресивне утворення, що виникло, очевидно, на основі початкового *с-ту́р-к-а́ти, префіксального похідного з префіксом с-(›ш-) від дієслова ту́рити «гнати; штовхати» (пор. турну́ти «штовхнути; послати, погнати»);

для п. szturchać припускалося запозичення з німецької мови (свн. stürn «довбати, колоти» – Boryś 608);

бр. шту́рхаць «штовхати», п. szturchać «тс.»;

очевидно, результат експресивної фонетичної видозміни слова ту́ри́ти під впливом вигуку цу;

очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату;

споріднене з лит. taũras «буйвіл, тур», прус. tauris «зубр», лат. taurus «бик», гр. ταύρος, ірл. tarb «тс.», ав. staōra- «велика рогата худоба», гот. stiur «бик; теля»;

псл. turъ;

р. бр. болг. тур, др. туръ, п. ч. слц. вл. нл. tur, полаб. täur, схв. Typjaк (топонім), слн. túr, стсл. тоуръ;

результат перенесення на жука назви дикого бика за формою голови жука, який має великі роги;

р. [тур] «жук-олень»;

фр. tour «оберт; черговість» через слат. turnus зводиться до лат. tоrnus «токарний верстат», джерелом якого є гр. τόρνος «обертовий рух; циркуль; токарний прилад», пов’язане з τείρω «тру», спорідненим з лат. tero «тс.», псл. *terti «терти»;

запозичення з французької мови;

р. бр. болг. тур, п. ч. tura, слц. слн. túra, схв. тур, ту̀ра;

похідне утворення від коро́ва;

така назва жука-оленя зумовлена тим, що у нього верхні щелепи перетворилися на два великі роги, які нагадують роги корови чи бугая (Горностаев 116; Плавильщиков 289);

пор. інші назви цього жука [буга́й, бо́жий бичок, бо́жий во́лик, тур, ту́рок, тури́ця, бо́жа коро́вка, хрущ ріжка́тий, рога́й, ро́ґаль], рога́ч, [рога́чька, рогли́к, рогли́ця];

назва жука-носорога є результатом перенесення з жука-оленя, зумовленого тим, що жук-носоріг має на лобі великий ріг (Горностаев 122; Плавильщиков 293);

сгр. *πολυταυρέα «литаври» складається з основи πολύ «багато», спорідненої з дінд. purú-, гот. двн. filu «тс.» і, далі, з гр. πλέως «повний», псл. *р^ьnъ «тс.», укр. по́вний, і форми ταυρέα «литаври; бичача шкіра», похідної від ταύρος «бик», спорідненого з лит. taũras «бик, буйвол», псл. turъ «тур, буйвол», укр. тур;

запозичення з грецької мови;

на ґрунті східнослов’янських мов зазнало гаплології у виразах типу «бити по (по)литаврах»;

думка про походження від араб. al-ťabb, що лежить в основі іт. ataballo, taballo, ісп. atabal, порт. atabale (Mikl. EW 170; Matzenauer 242) є помилковою;

р. лита́вра, лита́вры, бр. літа́ўра, літа́ўры, [політа́вры], п. litaury (з укр.), болг. лита́ври (з р.);

запозичення із західноєвропейських мов;

нім. Тур «тип, прототип; зразок», фр. type «тс.» походять від пізньолат. typus «образ, зображення», яке зводиться до гр. τύπος «удар; відбиток», пов’язаного з τύπτω «б’ю», спорідненим з дінд. tṓpati (tupáti, túmpati, tumpáti) «штовхає», лтс. staũpe «сліди кінських копит», псл. *tъpъtъ «топіт», *tъpati «топати»;

р. болг. м. тип, бр. тып, п. ч. слц. вл. typ, схв. ти̑п, слн. típ;

запозичення з французької мови;

фр. tour «башта; шахова фігура» походить від лат. turris «башта», запозиченого, як і гр. τύρσις «укріплене місто, обнесений муром будинок», з якоїсь середземноморської мови;

р. бр. тура́, болг. тур «тс.»;

очевидно, запозичення з французької (фр. tour «башта») або з італійської (іт. tura «насип») мови;

мало переконливе пов’язання (Соболевский РФВ 70, 97) з тур «дикий бик» (за формою укріплення);

р. ту́ры «корзини із землею на валу фортеці»;

назва пояснюється тим, що осока піщана дуже жорстка (пор. укр. остриця, схв. оштрица, острика «тс.») і вважається придатною в їжу тільки для диких тварин, а не для свійської худоби, яку калічить;

на нетребу і липучку назва перенесена з осоки, очевидно, за ознакою колючості;

похідне утворення від тур «дикий бик»;

бр. [ту́рыца] «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.», п. turzyca «осока», ст. turza trawa, turzowa trawa, ч. tuřice (з п.) «тс.», схв. ту̀рица «підмаренник, Galium L.; гравілат, Geum L.»;

звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба;

подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. turtur, нар.-лат. turturella, нвн. Turteltaube, дангл. turtur(e), turtle, turtla, англ. turtle, дісл. turture;

р. [турлу́шка] «горлиця», [турлы́шка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу́, турлы́] «тс.», бр. ту́ркаўка «дикий голуб», п. turkawka «голуб, Turtur aurita», [trukawka] «тс.», turkot «голуб»;

похідне утворення від тур «дикий бик»;

очевидно, виникло на основі словосполучення турій язик;

назва пояснюється тим, що листок цієї папороті має нероздільну пластинку, подібну за формою до язика;

пор. [язи́чниця Нед, оленьяго язика трава] «листовик сколопендровий», а також відповідні назви в інших мовах: п. jeleni język, ч. jelení jazyk, схв. jезичац, jезичина, воловски jезик, говећи jезик, jеленски jезик, слн. jelenov jezik, н. Zungenfarrn, Hirschzunge, англ. hart’s tongue «тс.»;

назва серпію красильного може бути зумовлена також жорсткістю листя рослини, придатної в їжу лише для диких тварин;