ТУПЧАК — ЕТИМОЛОГІЯ
топта́ти
псл. tъpъtati «топтати», пов’язане чергуванням голосних з tupati «тупати», звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati «тупати, топати»;
може бути зіставлене з дінд. tupáti (tópati, túmpati, tumpáti) «ранить», гр. τύπτω «б’ю, рубаю», лтс. staũpe «сліди кінських копит»;
р. топта́ть «топтати», бр. тапта́ць, др. тъпътати, п. deptać, ч. deptati, слц. deptat’, вл. teptać, нл. teptaś, болг. тъптя́, тъ́пча, слн. teptáti, стсл. тъпътати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
настопта́ти
«наступити»
нато́птаний
на́топтень
«лід із злежаного снігу»
нато́птуватий
підто́птаний
підтопта́тися
по́топтом
то́пля
«сак»
топтани́на
топтува́тий
«натоптаний»
топту́ха
«картопляне пюре Л; сак Ник»
топцюва́ти
«часто топтати»
топча́к
«млин з кінним приводом»
(заст.)
топчи́ло
«чан, у якому топчуть виноград»
топчи́тися
«топтатися, метушитися»
топчі́й
«тс.; той, хто топче»
топчу́ха
«тс.»
тупча́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапта́ць | білоруська |
| тъптя́ | болгарська |
| тъ́пча | болгарська |
| teptać | верхньолужицька |
| τύπτω «б’ю, рубаю» | грецька |
| tupáti «ранить» (tópati, túmpati, tumpáti) | давньоіндійська |
| tópati | давньоіндійська |
| túmpati | давньоіндійська |
| tumpáti | давньоіндійська |
| тъпътати | давньоруська |
| staũpe «сліди кінських копит» | латиська |
| teptaś | нижньолужицька |
| deptać | польська |
| tъpъtati «топтати» | праслов’янська |
| tupati «тупати» | праслов’янська |
| topati «тупати, топати» | праслов’янська |
| топта́ть «топтати» | російська |
| deptat' | словацька |
| teptáti | словенська |
| тъпътати «тс.» | старослов’янська |
| deptati | чеська |
ту́па́ти «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися»
псл. tupati, [tǫpati] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati, tepati;
недостатньо обґрунтоване припущення (Преобр. Вып. последний 18) про походження р. [ту́пать] від ступа́ть;
р. [ту́пать], бр. ту́паць, п. tupać, ст. tępać, вл. tupać, нл. tupaś, болг. ту́пам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нату́пати
«залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити»
нату́патися
«багато ходячи, стомитися»
натупота́тися
натупоті́тися
натупцюва́тися
пі́дтупцем
топчак
«тс.»
туп
туп-туп
тупа́
«хода; крок; стукіт копит»
ту́пало
«людина, що тупає»
тупани́на
«часте тупання або тупання багатьох»
тупанки́
(взуття)
ту́пання
ту́пі
(вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги)
ту́пінь
«тупіт»
ту́піньки
«тс.»
ту́піт
ту́пкати
«переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]»
ту́пко
«негрузько»
тупкува́ти
«клопотати; доглядати»
ту́пнути
тупону́ти
ту́пот
«тупіт»
тупота́ння
тупота́ти
«часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]»
тупоті́ння
тупоті́ти
«тс.»
тупотня́
тупо́тня́ва
туптанка
«тупіт»
ту́пу́-ту́пу́
тупцюва́ння
тупцюва́ти
тупцюва́тися
ту́пцяння
ту́пцяти
«тупцювáти; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]»
ту́пцятися
тупча́к
«вітряк з кінним приводом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́паць | білоруська |
| ту́пам «бити, стукати, тупати» | болгарська |
| tupać | верхньолужицька |
| тупа «тс.» | македонська |
| tupaś | нижньолужицька |
| tupać | польська |
| tępać (ст.) | польська |
| tupati | праслов’янська |
| tǫpati «стукати ногами, ступати; бігти риссю» | праслов’янська |
| tepati | праслов’янська |
| topati | праслов’янська |
| ту́пать | російська |
| ступа́ть | російська |
| ту́пать | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України