ТУПЦЯТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ту́па́ти «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися»
псл. tupati, [tǫpati] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati, tepati;
недостатньо обґрунтоване припущення (Преобр. Вып. последний 18) про походження р. [ту́пать] від ступа́ть;
р. [ту́пать], бр. ту́паць, п. tupać, ст. tępać, вл. tupać, нл. tupaś, болг. ту́пам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нату́пати
«залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити»
нату́патися
«багато ходячи, стомитися»
натупота́тися
натупоті́тися
натупцюва́тися
пі́дтупцем
топчак
«тс.»
туп
туп-туп
тупа́
«хода; крок; стукіт копит»
ту́пало
«людина, що тупає»
тупани́на
«часте тупання або тупання багатьох»
тупанки́
(взуття)
ту́пання
ту́пі
(вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги)
ту́пінь
«тупіт»
ту́піньки
«тс.»
ту́піт
ту́пкати
«переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]»
ту́пко
«негрузько»
тупкува́ти
«клопотати; доглядати»
ту́пнути
тупону́ти
ту́пот
«тупіт»
тупота́ння
тупота́ти
«часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]»
тупоті́ння
тупоті́ти
«тс.»
тупотня́
тупо́тня́ва
туптанка
«тупіт»
ту́пу́-ту́пу́
тупцюва́ння
тупцюва́ти
тупцюва́тися
ту́пцяння
ту́пцяти
«тупцювáти; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]»
ту́пцятися
тупча́к
«вітряк з кінним приводом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́паць | білоруська |
| ту́пам «бити, стукати, тупати» | болгарська |
| tupać | верхньолужицька |
| тупа «тс.» | македонська |
| tupaś | нижньолужицька |
| tupać | польська |
| tępać (ст.) | польська |
| tupati | праслов’янська |
| tǫpati «стукати ногами, ступати; бігти риссю» | праслов’янська |
| tepati | праслов’янська |
| topati | праслов’янська |
| ту́пать | російська |
| ступа́ть | російська |
| ту́пать | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України