ТУПОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тупи́й
існує думка (Преобр. Вып. последний 18; Schuster-Šewc 1560; Skok III 524) про зв’язок з псл. stǫpa «ступа, ступня» і спорідненість з двн. свн. stumpf «скалічений, тупий», нвн. stumpf «тупий», двн. stumbal «обрубок, обрізок»;
пов’язується також (Младенов 646) з псл. tęti «тяти, різати, рубати» і зіставляється з гр. τέμνω «ріжу»;
зіставляється з лит. tem̃pti, tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати», tіm̃pti «тягнутися», tìmpa «тятива, рогатка», лтс. tiept «натягувати, робити тугим», дісл. þomb «надутий живіт; натягнута тятива», þambr «товстий, надутий» і пов’язується з псл. tętiva (‹temptiva) «тятива»;
загальноприйнятої етимології не має;
псл. tǫpъ «тупий»;
р. тупо́й, бр. тупы́, др. тупъ, п. tępy, ч. слц. tupý, вл. нл. tupy, болг. тъп, м. тап, схв. ту̏п, слн. tòp, с.-цсл. тѫпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отупі́ння
оту́плювати
отупля́ти
приту́плений
приту́плювати
притупля́ти
тупа́к
«велика тупа сокира; затуплене знаряддя; тупа, розумово обмежена людина, [тупий незграбний ніж Ме; тупий ніж О]»
тупе́нький
тупе́рь
«тупа людина»
тупе́ць
«тупе знаряддя; [тупа людина]»
тупи́к
«залізнична колія, яка з одного боку обривається; перешкода; безвихідь; [затуплений шматок коси]»
тупи́рь
«тс.»
тупи́ти
тупи́ця
«тупа сокира; тупе знаряддя; тупа людина; [знаряддя для рубання заліза О]»
тупій
«тупа сторона ножа»
тупі́ти
тупі́шати
тупі́ший
тупія́ка
«тупе знаряддя; тупа людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тупы́ | білоруська |
| тъп | болгарська |
| tupy | верхньолужицька |
| τέμνω «ріжу» | грецька |
| stumpf «скалічений, тупий» | давньоверхньонімецька |
| stumbal «обрубок, обрізок» | давньоверхньонімецька |
| þomb «надутий живіт; натягнута тятива» | давньоісландська |
| þambr «товстий, надутий» | давньоісландська |
| тупъ | давньоруська |
| tiept «натягувати, робити тугим» | латиська |
| tem̃pti | литовська |
| tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати» | литовська |
| tіm̃pti «тягнутися» | литовська |
| tìmpa «тятива, рогатка» | литовська |
| тап | македонська |
| tupy | нижньолужицька |
| stumpf «тупий» | нововерхньонімецька |
| tępy | польська |
| stǫpa «ступа, ступня» | праслов’янська |
| tęti «тяти, різати, рубати» | праслов’янська |
| tętiva «тятива» (‹temptiva) | праслов’янська |
| temptiva | праслов’янська |
| tǫpъ «тупий» | праслов’янська |
| тупо́й | російська |
| тѫпъ | сербо-церковнослов’янська |
| ту̏п | сербохорватська |
| stumpf «скалічений, тупий» | середньоверхньнімецька |
| tupý | словацька |
| tòp | словенська |
| tupý | чеська |
вту́пити (очі)
не зовсім ясне;
пов’язується з тупи́й, тупи́к (Преобр., випуск останній, 18);
можливо, споріднене з п. wtapiać, wtopić «тс.» (Brückner 570);
р. поту́пить;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поту́пити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wtapiać | польська |
| поту́пить | російська |
| тупи́й | ? |
| тупи́к | ? |
| wtopić «тс.» | ? |
отупний «страшний, жахливий»
п. [otępno, otupno] «страшно, сумно», слц. otupný «тужний, журливий» походять від п. tęрy «тупий», слц. tupý «тс.», яким відповідає укр. тупи́й;
первісне значення – «отупляючий, такий, що не викликає інтересу, викликає байдужість, навіть відразу»;
запозичення з польської або словацької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оту́пно
«тривожно, моторошно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| otępno, otupno «страшно, сумно» | польська |
| tęрy «тупий» | польська |
| otupný «тужний, журливий» | словацька |
| tupý «тс.» | словацька |
| тупи́й | українська |
темп
запозичення з італійської мови;
іт. tempo «час» походить від лат. tempus «час, проміжок часу», спорідненого з дісл. þamb «товстий, здутий», лит. tẽmpti «тягти», псл. tǫpъ «тупий», tętiva «тятива», укр. тупи́й, тятива́;
р. темп, бр. тэмп, п. ч. слц. вл. tempo, болг. м. те́мпо, схв. те̏мпо, слн. témpo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
те́мпо
«темп»
темпора́льний
«часовий»
темпува́ти
«встановлювати дистанційну трубку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэмп | білоруська |
| те́мпо | болгарська |
| tempo | верхньолужицька |
| þamb «товстий, здутий» | давньоісландська |
| tempo «час» | італійська |
| tempus «час, проміжок часу» | латинська |
| tẽmpti «тягти» | литовська |
| те́мпо | македонська |
| tempo | польська |
| tǫpъ «тупий» | праслов’янська |
| tętiva «тятива» | праслов’янська |
| темп | російська |
| те̏мпо | сербохорватська |
| tempo | словацька |
| témpo | словенська |
| тупи́й | українська |
| тятива́ | українська |
| tempo | чеська |
ту́па́ти «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися»
недостатньо обґрунтоване припущення (Преобр. Вып. последний 18) про походження р. [ту́пать] від ступа́ть;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati, tepati;
псл. tupati, [tǫpati] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»;
р. [ту́пать], бр. ту́паць, п. tupać, ст. tępać, вл. tupać, нл. tupaś, болг. ту́пам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нату́пати
«залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити»
нату́патися
«багато ходячи, стомитися»
натупота́тися
натупоті́тися
натупцюва́тися
пі́дтупцем
топчак
«тс.»
туп
туп-туп
тупа́
«хода; крок; стукіт копит»
ту́пало
«людина, що тупає»
тупани́на
«часте тупання або тупання багатьох»
тупанки́
(взуття)
ту́пання
ту́пі
(вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги)
ту́пінь
«тупіт»
ту́піньки
«тс.»
ту́піт
ту́пкати
«переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]»
ту́пко
«негрузько»
тупкува́ти
«клопотати; доглядати»
ту́пнути
тупону́ти
ту́пот
«тупіт»
тупота́ння
тупота́ти
«часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]»
тупоті́ння
тупоті́ти
«тс.»
тупотня́
тупо́тня́ва
туптанка
«тупіт»
ту́пу́-ту́пу́
тупцюва́ння
тупцюва́ти
тупцюва́тися
ту́пцяння
ту́пцяти
«тупцювáти; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]»
ту́пцятися
тупча́к
«вітряк з кінним приводом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́паць | білоруська |
| ту́пам «бити, стукати, тупати» | болгарська |
| tupać | верхньолужицька |
| тупа «тс.» | македонська |
| tupaś | нижньолужицька |
| tupać | польська |
| tępać (ст.) | польська |
| tepati | праслов’янська |
| topati | праслов’янська |
| tupati | праслов’янська |
| tǫpati «стукати ногами, ступати; бігти риссю» | праслов’янська |
| ту́пать | російська |
| ступа́ть | російська |
| ту́пать | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України