ТУПАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́па́ти «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися»
псл. tupati, [tǫpati] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati, tepati;
недостатньо обґрунтоване припущення (Преобр. Вып. последний 18) про походження р. [ту́пать] від ступа́ть;
р. [ту́пать], бр. ту́паць, п. tupać, ст. tępać, вл. tupać, нл. tupaś, болг. ту́пам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нату́пати
«залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити»
нату́патися
«багато ходячи, стомитися»
натупота́тися
натупоті́тися
натупцюва́тися
пі́дтупцем
топчак
«тс.»
туп
туп-туп
тупа́
«хода; крок; стукіт копит»
ту́пало
«людина, що тупає»
тупани́на
«часте тупання або тупання багатьох»
тупанки́
(взуття)
ту́пання
ту́пі
(вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги)
ту́пінь
«тупіт»
ту́піньки
«тс.»
ту́піт
ту́пкати
«переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]»
ту́пко
«негрузько»
тупкува́ти
«клопотати; доглядати»
ту́пнути
тупону́ти
ту́пот
«тупіт»
тупота́ння
тупота́ти
«часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]»
тупоті́ння
тупоті́ти
«тс.»
тупотня́
тупо́тня́ва
туптанка
«тупіт»
ту́пу́-ту́пу́
тупцюва́ння
тупцюва́ти
тупцюва́тися
ту́пцяння
ту́пцяти
«тупцювáти; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]»
ту́пцятися
тупча́к
«вітряк з кінним приводом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́паць | білоруська |
| ту́пам «бити, стукати, тупати» | болгарська |
| tupać | верхньолужицька |
| тупа «тс.» | македонська |
| tupaś | нижньолужицька |
| tupać | польська |
| tępać (ст.) | польська |
| tupati | праслов’янська |
| tǫpati «стукати ногами, ступати; бігти риссю» | праслов’янська |
| tepati | праслов’янська |
| topati | праслов’янська |
| ту́пать | російська |
| ступа́ть | російська |
| ту́пать | російська |
ду́бати «тупати»
дзвінкий варіант звуконаслідувального дієслова ту́пати, можливо, викликаний впливом форм словацької мови;
слц. dubiť «тупати, танцювати», dupať, dupkať, dupnuť «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́бит
«кінський тупіт»
ду́бкати
дубни́ти
ду́бнути
дубони́ти
«тс.»
здубоні́ти
«затупотіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dubiť «тупати, танцювати»«тс.» | словацька |
| dupať «тупати, танцювати»«тс.» | словацька |
| dupkať «тупати, танцювати»«тс.» | словацька |
| dupnuť «тупати, танцювати»«тс.» | словацька |
| ту́пати | ? |
ліноти́п «друкарська машина, що відливає набір цілими рядками»
англ. line «лінія» походить від лат. līnea (звідки й укр. лі́нія), прийменник of «з, від» споріднений з нвн. ab «від», лат. ab, гр. ἀπό «геть, від», іменник type «штамп, відбиток, літера» походить від гр. τόπος «відбиток», пов’язаного з τύπτω «стукаю, б’ю», спорідненим з дінд. prastumpati «стукае», укр. то́пати, ту́пати;
англ. linotype «тс.» утворене на основі словосполучення line-of-type;
запозичено з англійської мови, можливо, через посередництво німецької чи французької (н. Linotype, фр. linotype);
р. болг. линотйп, бр. лінаты́п, п. ч. слц. linotyp, схв. лȕнотӣп, слн. linotype, linotaip;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лінотипі́ст
ліноти́пія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| of | англійська |
| type | англійська |
| linotype «тс.» | англійська |
| лінаты́п | білоруська |
| линоти́п | болгарська |
| τύπτω «стукаю, б’ю» | грецька |
| ἀπό | грецька |
| τόπος | грецька |
| prastumpati «стукае» | давньоіндійська |
| līnea (звідки й укр. лі́нія) | латинська |
| ab | латинська |
| Linotype | німецька |
| ab | нововерхньонімецька |
| linotyp | польська |
| линоти́п | російська |
| лȕнотӣп | сербохорватська |
| linotyp | словацька |
| linotype | словенська |
| linotaip | словенська |
| то́пати | українська |
| лі́нія | українська |
| linotype | французька |
| linotyp | чеська |
| ту́пати | ? |
тю́пати «бігти дрібною риссю; швидко йти або повільно бігти; йти повільно, плентатися»
білоруські форми зіставляються з лит. čiupénti «повільно йти»;
пом’якшення початкового приголосного, на думку Махека, відображає «дрібність» дії;
афективне звуконаслідувальне утворення, пов’язане з ту́пати;
бр. цю́паць «боязливо ступати (про дітей); падати задом (про дітей); повільно йти», цю́пацца «падати; повільно працювати», [цю́піць] «кришити», цюп (вигук, що спонукає дитину ходити), цю́пка «дитина, що починає ходити», п. ciupać «злегка ударяти, дрібно сікти», ч. [t’upat] «дрібно сікти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
натю́пати
«набігати, дістати»
пі́дтюпки
підтю́пувати
«рухатися підтюпцем, підбігцем»
пі́дтюпцем
тюп
(виг.)
тюп-тюп
тюпака́
«підбігцем»
тюпако́м
«тс.»
тюпа́чити
тюпа́шити
«тс.»
тю́пки
«нешвидким бігом, дрібною риссю»
тюпори́ти
«плентатися»
тюпоті́ти
«швидко йти Г; дріботіти Нед»
тю́пце́м
«тс.»
тюпцювати
тюпцяти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю́паць «боязливо ступати (про дітей); падати задом (про дітей); повільно йти» | білоруська |
| цю́пацца «падати; повільно працювати» | білоруська |
| цю́піць «кришити» | білоруська |
| цюп (вигук, що спонукає дитину ходити) | білоруська |
| цю́пка «дитина, що починає ходити» | білоруська |
| čiupénti «повільно йти» | литовська |
| ciupać «злегка ударяти, дрібно сікти» | польська |
| ту́пати | українська |
| t'upat «дрібно сікти» | чеська |
цуп «вигук, що позначає швидку дію, хапання, удар»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до туп, ту́пати;
неприйнятні пов’язання з н. zupfen «смикати» (Шелудько 53) та зіставлення з п. сuрnąć «припасти до землі» (Sławski I 110);
бр. цуп, п. сuр, сuрnąć «тупнути», ч. сuр «вигук, що відтворює звук при ступанні», cupati, cupnouti «падати» (з дерева, про плоди), слц. cupat’ «тупотіти», схв. цу̏пкати «підстрибувати», болг. [цупа́р] «вигук на позначення удару», м. цупка «підстрибує»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оцу́пнути
«задубіти»
оцу́пти
«тс.»
цупа́н
«щиголь; удар по лобу»
цу́пати
«тупати»
цу́пити
«хапати, тягти; красти»
цу́пкати
«тупотіти»
цу́пки́й
цю́пати
«цілувати Г; дріботіти Нед»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цуп | білоруська |
| цупа́р «вигук на позначення удару» | болгарська |
| цупка «підстрибує» | македонська |
| zupfen «смикати» | німецька |
| сuрnąć «припасти до землі» | польська |
| сuр | польська |
| пкати «підстрибувати» | сербохорватська |
| cupat' «тупотіти» | словацька |
| сuрnąć «тупнути» | українська |
| сuр «вигук, що відтворює звук при ступанні»«падати» (з дерева, про плоди) | чеська |
| cupati «вигук, що відтворює звук при ступанні»«падати» (з дерева, про плоди) | чеська |
| cupnouti «вигук, що відтворює звук при ступанні»«падати» (з дерева, про плоди) | чеська |
| туп | ? |
| ту́пати | ? |
цю́пати «цілувати» (дит.)
звуконаслідувальне утворення, подібне до дзю́бати, ту́пати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цу́пка
«поцілунок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзю́бати | ? |
| ту́пати | ? |
цю́пати «цюкати; тупати; дріботіти ногами»
утворення звуконаслідувального характеру;
до словотвору пор. дзю́бати, ту́пати;
бр. [цю́паць] «боязко ступати (про дитину)» Hocович, [цюп] «вигук, що спонукає дитину ходити; вигук, що імітує легке падіння», п. сіuраć «цюкати», ч. cupati «тупати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цюпота́ти
цюпоті́ти
«тс.; лепетати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цю́паць «боязко ступати (про дитину)» | білоруська |
| сіuраć «цюкати» | польська |
| цюп «вигук, що спонукає дитину ходити; вигук, що імітує легке падіння» | українська |
| cupati «тупати» | чеська |
| дзю́бати | ? |
| ту́пати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України