ТУЛУБОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ту́луб «тіло людини або тварини; [кожух Нед]»
єдиної етимології не має;
існує думка (Mikl. EW 365) про тюркське походження цих слів, які зіставляються з чаг. тулб «шкіряний мішок», спорідненим з тат. каз. алт. телеут. тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури»;
припускається також можливість генетичного зв’язку з тул, тули́ти через псл. tul- (‹*toul-) або контамінації запозиченого з тюркських мов слова з тул;
р. ту́ловище «тулуб», [ту́ло, ту́лово], бр. ту́лава, ту́лаў, [ту́лува, ту́лобішчэ] «тс.», [ту́лоб, ту́луб, то́луб] «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)», п. tułów, болг. туло́вище (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
то́луб
толубе́ць
«тс.»
то́луп
ту́лоб
«тулуб»
туло́вище
«тс.»
тулуб'я́стий
«тс.»
тулуба́стий
«як мішок, без талії (про кожух, свитку)»
тулу́бах
«пиріг, з якого виколупана начинка»
(жарт.)
тулубе́ць
«зменш. до ту́луб; [зовнішня оболонка]»
ту́лубок
«зменш. до тулуб»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | алтайська |
ту́лава | білоруська |
ту́лаў | білоруська |
ту́лува | білоруська |
ту́лобішчэ «тс.» | білоруська |
ту́лоб | білоруська |
ту́луб | білоруська |
то́луб «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)» | білоруська |
туло́вище (з рос.) | болгарська |
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | казахська |
tułów | польська |
tul- (‹*toul-) | праслов’янська |
*toul- | праслов’янська |
ту́ловище «тулуб» | російська |
ту́ло | російська |
ту́лово | російська |
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | татарська |
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | телеутський |
тул | українська |
тули́ти | українська |
тулб «шкіряний мішок» | чагатайська |
тулубе́те «теребити» (про квасолю, мак, горох)
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації основ ту́луб, [тулубе́ць] «зовнішня оболонка», [тулу́бах] «пиріг, з якого виколупана начинка» і тереби́ти;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́луб | українська |
тулубе́ць «зовнішня оболонка» | українська |
тулу́бах «пиріг, з якого виколупана начинка» | українська |
тереби́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України