ТУЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

п. tuj «ось-ось, мало не», tuj-tuj «тс.», як і болг. [туй] «тут», схв. [ту̑ј] «тс.», складається з основ tu- «тут» і j- займенникового походження;

очевидно, запозичення з польської мови;

може бути пов’язане і з тю, [тюй] «тс.»;

можливо, афективне складне утворення, що виникло на основі словосполучення ату його, вживаного для цькування звіра;

не зовсім ясне;

бр. [туй] «тримай його» ЛексПол, [туй-га́] (викрик, яким відганяють вовків);

тат. сабан туе (народне свято) складається з основ сабан «плуг» і туе (туй) «бенкет, свято», спорідненого з каз. кирг. той «тс.»;

через російське посередництво запозичено з татарської і башкирської мов;

р. бр. сабанту́й;

в українській мові, можливо, запозичення з польської;

компоненти -й-, -к- є залишками давніх вказівних основ (псл. i̯-, k-);

псл. tu, похідне від основи вказівного займенника tъ «той» з неясним компонентом -u;

бр. ту, п. ч. слц. вл. нл. tu, схв. ту̑, слн. tù «тс.», стсл. тоу «там»;

нлат. thuia «вид кедра» походить від гр. ϑυία «вид кедра з сильним запахом, деревина якого спалювалася в обряді жертвування», пов’язаного з ϑύω «жертвую», спорідненим з лат. suf-fio «димлю»;

запозичення з новолатинської мови;

р. бр. болг. ту́я, п. слц. tuja, ч. tújе, схв. ту́ja, слн. túja;

може бути виведене як зворотне утворення від [нето́я] «аконіт» (див.);

на українському ґрунті то́я зближується з ту́я (ту́я-то́я в Словнику Грінченка);

форма укр. [то́ядь] пояснюється (Дзендзелівський St. z fil. 12, 195) як утворення з суфіксом -ядь від то́я (первісно «зарості тої»);

п. tojad ([tojeść]) пояснюється як утворене від словосполучення to jest, to je (Brückner 572–573);

не зовсім ясне;

п. [toja] «кендир, Apocynum L.», toina «тс.», tojad «аконіт»;