ТРІЙНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
те́рти
псл. *terti «терти», споріднене з лит. trìnti «тс.», tìrti «досліджувати, вивчати», лтс. trĩt «гострити; терти», вірм. t‘rem «мішу тісто», лат. tero, -ere «терти», terebra «свердло», гр. τείρω «мучу»;
іє. *ter- «терти»;
р. тере́ть, бр. це́рці, п. trzeć, ч. třít, ст. třieti, слц. triet’, вл. trěć, нл. trěś, полаб. tarĕ «тре», болг. три́я, м. трие, схв. тр̏тр̏ти, слн. tréti, стсл. трѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витера́ча
«те, чим зерно подається в жорно»
витира́лка
«рогожа, плетениця для витирання ніг, постілка»
вити́ранка
«терниця»
витира́ти
вити́рач
«паличка в отворі верхнього жорна, яка зчищає муку, що пристала до стінок отвору»
витира́чка
«ганчірка для витирання; бік сірникової коробки»
ви́тирка
«ганчірка»
відтертя́
відтира́ти
дотира́ти
зате́рка
«невимішані грудки в тісті»
зате́ртий
зати́р
«брага»
затира́льний
затира́льник
затира́ти
затира́ха
«соломаха»
затира́ч
(інструмент бондаря)
затира́чка
«фуганок»
за́тирка
«розріджена борошняна юшка, суп зі збитих яєць»
заті́р
за́тірка
зато́р
затьо́р
«затор криги»
затьо́рач
«тс.»
навте́рач
«рушник»
навтирач
«тс.»
на́терть
«подрібнена від тертя солома»
натира́ти
нати́ра́ч
«той, хто натирає»
натира́чка
«дерев’яний брусок для пригладжування каблука»
обте́рлений
«потертий»
обтира́льний
обтира́льник
обтира́ти
обти́рка
обти́рник
оте́рок
«околот»
отира́ник
«рушник»
патеру́ха
«потеруха»
перетертя́
перетира́ти
перетрі́нє
«війна (власне, тертя)»
підтира́ти
підти́рка
потере́ти
«поламати, потрощити, потовкти»
потертє́
«тертя»
поте́ртий
«зламаний»
по́терть
потеру́ха
потира́ти
поти́рач
потира́чка
«терлиця»
по́тріть
«усе, що стерлося або поламалося»
по́трюх
«потерть»
прите́ртий
притира́льний
притира́ти
притира́тися
прити́рачка
(приладдя шевця)
прити́рка
при́тирок
(приладдя шевця)
при́тір
«нарив, гноїння»
про́тори
«збитки від процесу»
розтера́ч
«розтирач»
розтере́ти
«розтерти»
розте́рливий
«який може розтиратися, перетворюватися в порошок»
розте́ртий
розтира́льний
розтира́льник
розтира́ти
розти́ра́ч
розтира́чка
«тертушка, терпуг»
розти́рка
«розтирання; знаряддя для розтирання; [розлад, сварка, ворожнеча; втрата Нед]»
ро́зтірка
«сварка, незгода, капость, розтрата, погибель»
сте́ранка
«затірка»
стир
«ганчірка»
(сти́рок)] НЗ УжДУ 16/2
сти́ранка
«тс.»
сти́ранка
«тісто»
стира́ти
стира́ч
«той, хто стирає Нед; гумка Л»
сти́рка
«ганчірка; [гумка Л]»
те́ниця
«бительня»
те́рка
те́рли́ця
терло
«тертушка»
те́рниця
терпу́га
«тирса»
терти́ня
«тирса, терта картопля»
те́ртися
те́ртиця
«різана дошка або рейка»
те́ртичник
«пильщик дощок»
(терти́шник)]
те́ртка
терту́ха
«напій з суниць, розтертих із цукром і змішаних з горілкою СУМ; рідка їжа з тертої картоплі ЛексПол»
терту́шка
тертьови́й
тертя́
терча́ний
«з тертої картоплі»
терча́ник
«корж з тертої картоплі»
терчани́на
«терта картопля на корж»
те́ршить
«костриця»
тре́ник
«млинець з тертої картоплі»
третя́чка
«терниця»
трець
«той, хто тре»
триття́
«тертя, розтирання»
тритя́чка
«терниця»
три́хи
«тертя; метушня, клопіт»
трича́чка
«тс.»
трійня́
«час чесання конопель»
трі́ля
«жінка, яка чеше»
тріча́чка
«терниця»
уте́ранка
«рушник»
утиралник
«рушник, ганчірка»
ути́рало
«тс.»
(втирало)] тж
утираник
«рушник»
утира́ти
ути́ра́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́рці | білоруська |
| три́я | болгарська |
| trěć | верхньолужицька |
| t'rem «мішу тісто» | вірменська |
| τείρω «мучу» | грецька |
| *ter- «терти» | індоєвропейська |
| tero | латинська |
| terere «терти» | латинська |
| terebra «свердло» | латинська |
| trĩt «гострити; терти» | латиська |
| trìnti «тс.» | литовська |
| tìrti «досліджувати, вивчати» | литовська |
| трие | македонська |
| trěś | нижньолужицька |
| tarĕ «тре» | полабська |
| trzeć | польська |
| *terti «терти» | праслов’янська |
| тере́ть | російська |
| тр̏ти | сербохорватська |
| triet' | словацька |
| tréti | словенська |
| трѣти | старослов’янська |
| třít | чеська |
| třieti (ст.) | чеська |
три
псл. trьje (чол. р.), tri (жін., с. р.), trojь;
споріднене з лит. trỹs «три», лтс. trîs, гот. þreis, þreja, двн. drīe, drīo, нвн. drei, дісл. þrír, лат. trēs (чол., жін. р.), tria (с. р.), гр. τρεĩς (чол., жін. р.), τρία (с. р.), дінд. tráya-ḥ (чол. р.), trī, trini (с. р.), ав. ϑrāуō, алб. tre, tri, тох. A tre, хет. tri;
іє. *trei̯- (кількісний числівник), *trei̯o-/ troi̯o- (збірний);
р. три, трое, бр. тры, тро́е, др. трье (чол. р.), три (жін., с. р.), трои, п. trzej (про чоловіків), trzy, troje, ч. třі, ст. třie (чол. р.), třі (жін., с. р.), tré «троє», trojí, troje, слц. traja (про чоловіків), tri, вл. třo (про чоловіків), tři, troji, нл. tśo (про чоловіків), tśi, tśoji, полаб. tåri, болг. м. три «три; троє», схв. три̑, тро̏jе, слн. trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje, стсл. триѥ (чол. р.), три (жін., с. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
во-тро́йци
«втретє»
впотрі́йні
«тричі»
втрі́йку
«утрьох»
втрійню
«тс.»
втро́є
на́тро́є
потрі́йний
потро́єний
потро́ювати(ся)
стро́єний
трая́к
«монета вартістю 75 копійок»
трейча́тий
«тройчатий»
трийє́
«три»
(чол. р.)
трийча́тий
(фольклорний епітет барвінку)
трі́єчник
трі́йка
трійкар
«візник на трійці»
(заст.)
трі́йко
трійна́стий
«троякий»
трійни́й
(мат.)
трійни́к
«предмет, що складається з трьох частин; [шлея з трьома смугами]»
трійниця
«тоненькі гілки смереки, очищені від кори, на які нанизують гриби, ягоди»
трійня́
«троє близнят»
трійня́та
Трі́йця
«триєдине божество (у християнській релігії); християнське релігійне свято; троє; три з’єднані разом свічки; [клеймо на овечому вусі у формі розтину на три частини; рід орнаменту на вишивках, комбінація знаків Х та У О]»
трійча́к
«вила з трьома зубами»
трійчаки́
трійча́стий
трійча́та
«тс.»
трійча́тий
трійча́тка
«предмет, що складається з трьох однакових частин»
(розм.)
трійча́тки
«вила»
тро́є
троєм
«утроє»
тро́єчко
«тс.»
тро́єчник
троє́шки
«трійня»
трои́нка
«листок конюшини»
тро́ї
«троє»
трої́стий
трої́ти
«ділити натроє; збільшувати втроє»
трої́тися
тро́їцький
«який стосується свята Тройці»
трої́чний
«тс.»
тро́йка
«троє коней, запряжених в один екіпаж; екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми»
тройко́
тройни́й
(у сполученні тройні́ вила «вила з трьома ріжками»)
тройни́к
«вид гри в м’яч»
тройни́ти
«троїтися, здаватися потрійним»
(безос.)
тройня́к
«зв’язані докупи три кулики, якими криють будівлю»
тройня́та
Тро́йця
«християнське релігійне свято; Зелені свята»
тройча́к
«трьохлемішний плуг Дз; вила з трьома ріжками Ва»
тройчаки́
«вила з трьома зубами; залізні вила -- трійчата Чаб»
тройча́стий
«сплетений втроє»
тройча́тий
«тс.»
тройча́тка
«батіг, сплетений з трьох ременів або з трьома кінцями; вила з трьома ріжками Ва»
тройчи́стий
«який стосується Тройці»
троя́к
«грошовий знак вартістю три карбованці; трирічна тварина; тройка (коней); [монета вартістю три копійки Л, Нед; вид гри Нед]»
(розм.)
трояки́
«вила з трьома зубами»
троя́кий
«потрійний»
троя́ковий
«тс.»
троя́н
«троє (коней); батько трьох близнят; вид танцю; рід гри»
трояни́
«дерев’яні вила з трьома зубами»
трояни́ць
«плуг з трьома залізами»
троя́нка
«мати трьох близнят»
троянки́
«дерев’яні вила з трьома зубами; козли, на яких носять сніпки для вшивання стріхи»
троя́чка
«грошовий знак вартістю три карбованці»
троячо́к
«вид монети»
употрі́йні
«утроє»
утрійку
«утрьох»
утрі́йці
«тс.»
утро́є
утрьо́х
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑrāуō | авестійська |
| tre | албанська |
| tri | албанська |
| тры | білоруська |
| тро́е | білоруська |
| три «три; троє» | болгарська |
| třo (про чоловіків), tři, troji | верхньолужицька |
| tři | верхньолужицька |
| troji | верхньолужицька |
| þreis | готська |
| þreja | готська |
| τρεĩς (чол., жін. р.) | грецька |
| τρία (с. р.) | грецька |
| drīe | давньоверхньонімецька |
| drīo | давньоверхньонімецька |
| tráya-ḥ (чол. р.) | давньоіндійська |
| trī | давньоіндійська |
| trini (с. р.) | давньоіндійська |
| þrír | давньоісландська |
| трье (чол. р.) | давньоруська |
| три (жін., с. р.) | давньоруська |
| трои | давньоруська |
| *trei̯- (кількісний числівник) | індоєвропейська |
| *trei̯o-/ troi̯o- (збірний) | індоєвропейська |
| trēs (чол., жін. р.) | латинська |
| tria (с. р.) | латинська |
| trîs | латиська |
| trỹs «три» | литовська |
| три «три; троє» | македонська |
| tśo (про чоловіків), tśi, tśoji | нижньолужицька |
| tśi | нижньолужицька |
| tśoji | нижньолужицька |
| drei | нововерхньонімецька |
| tåri | полабська |
| trzej (про чоловіків), trzy, troje | польська |
| trzy | польська |
| troje | польська |
| trьje (чол. р.) | праслов’янська |
| tri (жін., с. р.) | праслов’янська |
| trojь | праслов’янська |
| три | російська |
| трое | російська |
| три̑ | сербохорватська |
| тро̏jе | сербохорватська |
| traja (про чоловіків), tri | словацька |
| tri | словацька |
| trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje | словенська |
| trí | словенська |
| tróje | словенська |
| триѥ (чол. р.) | старослов’янська |
| три (жін., с. р.) | старослов’янська |
| tre | тохарська А |
| tri | хетська |
| třі | чеська |
| třie «троє» (ст.) | чеська |
| třі (ст.) | чеська |
| tré (ст.) | чеська |
| trojí (ст.) | чеська |
| troje (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України