ТРУНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
тру́на́ «домовина»
запозичення з польської мови;
п. trumna «труна», ст. truna, trunna, [truhła, trugła] «тс.», як і вл. нл. truna «ящик, скриня», походить від нвн. [truhne] «скриня, домовина», Trúhe «ящик, скриня», свн. truhe, двн. truha «тс.», пов’язаних з нвн. Trog «корито», нн. trügge «тс.», норв. trygja «кошик для риби», що зводяться до іє. *dereu̯(o)- «дерево»;
р. діал. бр. труна́ «домовина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
натру́вник
натру́мник
«покривало для труни»
натру́нник
«тс.»
тру́мло
тру́мна
тру́мно
тру́мчина
(зменш. до [тру́мна])
тру́нва
трунви́на
тру́нвонька
тру́нвочка
труни́на
тру́нка
«маленька труна»
тру́но
тру́нов
«тс.»
тру́нонька
тру́ночка
тру́нце
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| труна́ «домовина» | білоруська |
| truna «ящик, скриня» | верхньолужицька |
| truha «тс.» | давньоверхньонімецька |
| *dereu̯(o)- «дерево» | індоєвропейська |
| truna «ящик, скриня» | нижньолужицька |
| trügge «тс.» | нижньонімецька |
| truhne «скриня, домовина» | нововерхньонімецька |
| Trúhe «ящик, скриня» | нововерхньонімецька |
| Trog «корито» | нововерхньонімецька |
| trygja «кошик для риби» | норвезька |
| trumna «труна» | польська |
| truna (ст.) | польська |
| trunna (ст.) | польська |
| truhła «тс.» (ст.) | польська |
| trugła «тс.» (ст.) | польська |
| труна́ «домовина» (дыал.) | російська |
| truhe | середньоверхньнімецька |
тру́тити «штовхнути, пхнути»
псл. trǫtiti «штовхнути», пов’язане з [*trǫtъ] «натовп, велика кількість»;
р. [трути́ть] «давити, штовхати», др. потручати «бити», п. trącić «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути», trącać, ч. [troutiti] «штовхнути», схв. тру̏ћати «кидати, штовхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́трутити
«виштовхати Ж; вигнати; відібрати»
ви́трутитися
«знесиліти»
витру́чувати
«виштовхувати Ж; виганяти; виривати, відбирати»
ві́дтруть
«болячка, нарив»
відтру́чувати
втру́титися
втрутювати
«втручати»
втруча́ння
втруча́рний
«проникливий; нав’язливий, набридливий»
втруча́тися
втру́чити
«втрутити»
натру́та
«насильство, примус; поштовх»
натру́тство
«нав’язливість»
натру́чувати
«наштовхувати, напихати»
натру́чуватися
«нав’язуватися (комусь)»
потру́тити
«штовхнути; погнати»
потруча́ти
«поштовхати»
потру́чити
«тс.»
розтру́тити
«розштовхати»
розтруча́ти
«тс.»
розтру́чувати
«розштовхувати»
стру́тити си
«відчувати біль усередині (після носіння вантажу)»
(болєчку)] О
тру́нути
«торкнути; штовхнути Куз»
труча́ти
«штовхати, пхати, спихати, відштовхувати»
труча́тися
«штовхатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| потручати «бити» | давньоруська |
| trącić «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути» | польська |
| trącać «штовхнути, стукнути, зачепити, злегка вдарити, ткнути, штурхнути» | польська |
| trǫtiti «штовхнути» | праслов’янська |
| *trǫtъ «натовп, велика кількість» | праслов’янська |
| трути́ть «давити, штовхати» | російська |
| тру̏ћати «кидати, штовхати» | сербохорватська |
| troutiti «штовхнути» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України