ТРУБАДУР — ЕТИМОЛОГІЯ
трубаду́р «середньовічний провансальський поет і співець; (перен.) той, хто прославляє кого-, що-небудь»
запозичення з французької мови;
фр. troubadour походить від пров. ст. trobador «тс.», похідного від trobar «віршувати, творити, знаходити», джерелом якого є нар.-лат. *tropāre «віршувати, співати»;
р. бр. болг. м. трубаду́р, п. trubadur, ч. слн. trubadúr, слц. trubadur, схв. труба̀дӯр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трубаду́р | білоруська |
| трубаду́р | болгарська |
| трубаду́р | македонська |
| *tropāre «віршувати, співати» | народнолатинська |
| trubadur | польська |
| trobador «тс.» (ст.) | провансальська |
| trobar «віршувати, творити, знаходити» (ст.) | провансальська |
| трубаду́р | російська |
| труба̀дӯр | сербохорватська |
| trubadur | словацька |
| trubadúr | словенська |
| troubadour | французька |
| trubadúr | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України