ТРИКЛЯТИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
трикля́тий «проклятий (з відтінком підсилення); [тричі проклятий]»
очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, в якій гіпотетична форма *трьклѧтъ могла складатися з префікса трь- як форманта найвищого ступеня прикметників (пор. р. тресвято́й, тресве́тлый, стсл. трьблаженъ, трьвеличьствьнъ), пов’язаного з числівником три (пор. лит. trigal˜vis «триголовий», trìgubas «потрійний», дінд. tripád- «триногий», лат. tripēs «тс.»), і клѧтъ «клятий»;
р. трекля́тый, бр. [трікля́тый], схв. triklet;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трекля́тий
«тс.»
трикляту́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трікля́тый | білоруська |
| tripád- | давньоіндійська |
| tripēs | латинська |
| trigal˜vis | литовська |
| trìgubas | литовська |
| тресвято́й | російська |
| тресве́тлый | російська |
| трекля́тый | російська |
| triklet | сербохорватська |
| трьблаженъ | старослов’янська |
| трьвеличьствьнъ | старослов’янська |
| три (пор. лит. trigal˜vis «триголовий», trìgubas «потрійний», дінд. tripád- «триногий», лат. tripēs «тс.») | українська |
| *трьклѧтъ (пор. р. тресвято́й, тресве́тлый, стсл. трьблаженъ, трьвеличьствьнъ) | церковнослов’янська |
| клѧтъ «клятий» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України