ТРИВІАЛЬНОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
тривіа́льний «звичайний, буденний, неоригінальний»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. фр. англ. trivial походять від лат. triviālis «те, що знаходиться на дорозі; вуличний, звичайний, вульгарний», похідного від trivium «перехрестя трьох доріг», утвореного з основ tri- «три» і via «шлях»;
вважається, що сучасне значення слова походить від назви нижчого ступеня середньовічної школи trivium, де вивчалися три предмети – граматика, риторика і діалектика;
р. тривиа́льный, бр. трывія́льны, п. trywialny, ч. triviální, слц. triviálny, вл. triwialny, болг. тривиа́лен, м. тривиjа́лен, схв. три̏виjа̄лан, слн. triviálen;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| trivial | англійська |
| трывія́льны | білоруська |
| тривиа́лен | болгарська |
| triwialny | верхньолужицька |
| triviālis «те, що знаходиться на дорозі; вуличний, звичайний, вульгарний» | латинська |
| trivium «перехрестя трьох доріг» | латинська |
| tri- «три» | латинська |
| via «шлях» | латинська |
| тривиjа́лен | македонська |
| trivial | німецька |
| trywialny | польська |
| тривиа́льный | російська |
| три̏виjа̄лан | сербохорватська |
| triviálny | словацька |
| triviálen | словенська |
| trivial | французька |
| triviální | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України