ТРЕФИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
треф «не дозволена іудейською релігією страва»
запозичення з мови ідиш;
ід. tref(e) «ритуально нечистий, або непридатний до вжитку» походить від гебр. ṭĕrēfā «роздирання; тварина, роздерта дикими звірами і тому непридатна до вживання як нечиста», пов’язаного з ṭāraf «роздирати»;
р. треф, бр. трэф, п. tref;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потрафи́тися
«мимоволі покуштувати небажаної їжі»
траф
«тс.»
трафни́й
«трефний»
трефи́ти
«робити нечистим (у євреїв -- у ритуальному розумінні)»
трефне́
«те, що є трефом»
тре́фни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трэф | білоруська |
| ṭĕrēfā «роздирання; тварина, роздерта дикими звірами і тому непридатна до вживання як нечиста» | гебрайська |
| ṭāraf «роздирати» | гебрайська |
| tref(e) «ритуально нечистий, або непридатний до вжитку» | ідиш |
| tref | польська |
| треф | російська |
тре́фа «масть у гральних картах, позначувана чорним хрестиком у вигляді стилізованого трилисника»
запозичення з німецької мови;
н. Treff «трефова масть» (давніша форма Treffle) походить від фр. trèfle «трефова масть», давніше значення «конюшина», що зводиться до нар.-лат. *trīfŏlum (‹ лат. trifolium) «конюшина», букв. «з трьома листками», яке є калькою гр. τρίφυλλον «тс.»;
р. тре́фа, тре́фы, бр. трэ́фа, трэ́фы, п. trefl, trefle, ч. слц. tref, болг. тре́фа, схв. тре̏ф, слн. tréf;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трэ́фа | білоруська |
| трэ́фы | білоруська |
| тре́фа | болгарська |
| τρίφυλλον «тс.» | грецька |
| trifolium | латинська |
| *trīfŏlum «конюшина» (‹ лат. trifolium) | народнолатинська |
| Treff «трефова масть» (давніша форма Treffle) | німецька |
| Treffle | німецька |
| trefl | польська |
| trefle | польська |
| тре́фа | російська |
| тре́фы | російська |
| тре̏ф | сербохорватська |
| tref | словацька |
| tréf | словенська |
| trèfle «трефова масть» | французька |
| tref | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України