ТРЕПІТКА — ЕТИМОЛОГІЯ
тре́пет «тремтіння»
псл. trepotъ, trepetъ, trepotati, trepetati пов’язані з trepati «тріпати»;
споріднене з лит. trepùmas «спритність», гр. τρέπω «повертаю, схиляю», лат. trepido «тремчу, здригаюсь», trepidus «тремтячий», дінд. tṛpráḥ «неспокійний, метушливий»;
іє. *trep- «тупотіти, дріботіти»;
р. тре́пет, трепета́ть, бр. трапята́ць, др. трепетати, п. trzepot, trzepiotać, ч. třepetati, слц. trepotat’, вл. [třepjet], třepot, třepotać, болг. тре́пет, м. трепети «тремтить», схв. тре̏пет, трепѐтати, слн. trepèt, trepetáti, стсл. трепетъ, трепетати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
страпоті́ти
«тс.»
стрепеті́ти
«дрижати, труситися»
трепесіти
«дрижати з переляку»
трепета́ти
«тремтіти»
трепета́тися
«тріпотати, здригатися»
трепеті́ти
«труситися»
трепетли́вий
тре́пе́тний
трепе́ття
«все тремтяче»
трепещі́ти
«тремтіти»
тре́піт
«тс.»
трепі́тка
«султан (у головному уборі офіцера)»
тре́пітний
трепі́ття
«тс.»
трепота́ти
«трепетати»
трепоті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
трапята́ць | білоруська |
тре́пет | болгарська |
třepjet | верхньолужицька |
třepot | верхньолужицька |
třepotać | верхньолужицька |
τρέπω «повертаю, схиляю» | грецька |
tṛpráḥ «неспокійний, метушливий» | давньоіндійська |
трепетати | давньоруська |
*trep- «тупотіти, дріботіти» | індоєвропейська |
trepido «тремчу, здригаюсь» | латинська |
trepidus «тремтячий» | латинська |
trepùmas «спритність» | литовська |
трепети «тремтить» | македонська |
trzepot | польська |
trzepiotać | польська |
trepotъ | праслов’янська |
trepetъ | праслов’янська |
trepotati | праслов’янська |
trepati «тріпати» | праслов’янська |
trepetati | праслов’янська |
тре́пет | російська |
трепета́ть | російська |
тре̏пет | сербохорватська |
трепѐтати | сербохорватська |
trepotat' | словацька |
trepèt | словенська |
trepetáti | словенська |
трепетъ | старослов’янська |
трепетати | старослов’янська |
třepetati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України