ТРЕМОЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
тре́моло «швидке повторювання одного звука або чергування двох несуміжних звуків чи акордів» (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. tremolo «тремтячий» походить від лат. tremulus «тс.», пов’язаного з tremo, tremere «дрижати, тремтіти», спорідненим з гр. τρέμω «тремчу», лит. trìmti «дрижати від холоду; лякати, проганяти», укр. тремті́ти;
р. тре́моло, тремоли́ровать, бр. трэ́мала, трэмалі́раваць, п. tremolo «вібрація голосу», tremolować, ч. слц. tremolo, болг. тре́моло, схв. тремоло, слн. trémolo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тре́моль
«тс.»
тремолюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трэ́мала | білоруська |
| трэмалі́раваць | білоруська |
| тре́моло | болгарська |
| τρέμω «тремчу» | грецька |
| tremolo «тремтячий» | італійська |
| tremulus «тс.» | латинська |
| tremere «дрижати, тремтіти» | латинська |
| tremo | латинська |
| trìmti «дрижати від холоду; лякати, проганяти» | литовська |
| tremolo «вібрація голосу» | польська |
| tremolować «вібрація голосу» | польська |
| тре́моло | російська |
| тремоли́ровать | російська |
| тремоло | сербохорватська |
| tremolo | словацька |
| trémolo | словенська |
| тремті́ти | українська |
| tremolo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України