ТРЕМБІТАННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
трембі́та «гуцульський музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби»
запозичення зі східнороманських і з угорської мов;
рум. молд. trîmbíţă «труба, сурма, горн» походять від південнослов’янськ. trǫbica «трубка» (пор. стсл. трѫбица «тс.»), зменш. від trǫba «труба»;
уг. trombita «труба» виводиться від іт. trombetta «трубка», зменш. від tromba «труба», що пов’язується з лат. tuba «тс.»;
п. trąbita, trombita, [trębita];
Фонетичні та словотвірні варіанти
мбе́та
«тс.»
мбі́та
трембіта́нник
«музикант, що грає на трембіті»
трембіта́р
«тс.»
трембіта́ти
«грати на трембіті»
тримбі́та
трубе́та
«тс.»
трумбе́та
«тс. Нед; труба»
трумбета́ти
трумбита́ти
трумбіта́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| trombetta «трубка» | італійська |
| tromba «труба» | італійська |
| tuba «тс.» | латинська |
| trîmbíţă «труба, сурма, горн» | молдавська |
| trąbita | польська |
| trombita | польська |
| trîmbíţă «труба, сурма, горн» | румунська |
| трѫбица | старослов’янська |
| trombita «труба» | угорська |
| trębita | українська |
| trǫbica «трубка» (пор. стсл. трѫбица «тс.») | ? |
| trǫba «труба» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України