ТРАХАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
трах (вигук, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо)
звуконаслідувальне утворення;
р. трах, тра́хать, бр. тра́хаць «стріляти», тра́хнуць «стукнути; упасти», схв. trа̏k (вигук для передачі звуку пострілу);
Фонетичні та словотвірні варіанти
трах-тара́х
«тс.»
трах-тра́х
тра́хати
«ступати»
тра́хкати
трахкоті́ти
трахкотли́вий
тра́хнути
тра́хнутися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тра́хаць «стріляти» | білоруська |
| тра́хнуць «стукнути; упасти» | білоруська |
| трах | російська |
| тра́хать | російська |
| trа̏k (вигук для передачі звуку пострілу) | сербохорватська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України