ТРАВИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тра́ви́ти «обробляти поверхню спеціальним розчином; засвоювати їжу; [цькувати Нед; тратити, втрачати]; потроху відпускати, послаблювати натягання каната»
псл. traviti «поїдати, знищувати, тратити», пов’язане з trava «трава», truti «тратити; труїти»;
споріднене з гр. τρώω «раню», τιτρώσχω «тс.», τρū́ω «знищую», двн. drawa (drōа) «загроза», дангл. dréa «тс., кара»;
іє. *treu-/trou-/trū-, похідне від *ter- «терти, розтирати»;
викликає сумнів зіставлення з гот. dreiban «гнати», двн. trīban «тс.» (Matzenauer 415);
р. трави́ть «отруювати; обробляти поверхню; випасати; тратити; цькувати; попускати (канат)», бр. траві́ць «тс.», п. trawić «споживати, з’їдати; обробляти метал», ч. traviti, слц. trávit’ «тс.», болг. тро́вя «отруюю», схв. травѝњати «безперервно їсти, жувати», тро̀вати «труїти», стсл. травити «поїдати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вистра́вний
«який швидко споживається»
ви́травка
витра́вник
втра́витися
«внадитися»
втрови́тися
«звикнути»
затра́вка
«протрава»
натра́ва
«отрута»
отра́ва
отра́витися
«звикнути до їжі»
отравниця
«беладона, Atropa belladona L.»
(бот.)
отро́ва
«тс.»
перетра́вний
потра́ва
«страва»
потра́вка
«страва з дрібних шматків м’яса»
потра́вний
протра́ва
протра́влювач
розтрави́ти
«поглибити малюнок кислотою»
розтра́влювач
«фахівець із травлення рисунків»
стра́ва
страве́ць
«той, хто цькує»
страви́ти
«провести спаш»
стравне́
«гроші на харч»
стра́вни́й
«їстівний»
стравня́
«харч»
стравува́ти
«харчувати»
страву́нок
«тс.»
трави́льний
трави́льник
«робітник, що займається травленням металів»
тра́влення
травло́
«протрава»
тра́вляник
«пепсин»
травни́й
тро́ви
«полювання з собаками»
трови́ти
«випасати; цькувати; перетравлювати»
тровля́
«цькування тварин»
троми́ти
«цькувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| траві́ць «тс.» | білоруська |
| тро́вя «отруюю» | болгарська |
| dreiban «гнати» | готська |
| τρώω «раню» | грецька |
| τιτρώσχω «тс.» | грецька |
| τρū́ω «знищую» | грецька |
| dréa «тс., кара» | давньоанглійська |
| drawa «загроза» (drōа) | давньоверхньонімецька |
| drōа | давньоверхньонімецька |
| trīban «тс.» | давньоверхньонімецька |
| *treu-/trou-/trū- | індоєвропейська |
| *ter- «терти, розтирати» | індоєвропейська |
| trawić «споживати, з’їдати; обробляти метал» | польська |
| traviti «поїдати, знищувати, тратити» | праслов’янська |
| trava «трава» | праслов’янська |
| truti «тратити; труїти» | праслов’янська |
| трави́ть «отруювати; обробляти поверхню; випасати; тратити; цькувати; попускати (канат)» | російська |
| травѝњати «безперервно їсти, жувати» | сербохорватська |
| тро̀вати «труїти» | сербохорватська |
| trávit' «тс.» | словацька |
| травити «поїдати» | старослов’янська |
| traviti | чеська |
друк
нім. Druck «тиснення, друкування», двн. druc «тс.» споріднене з дісл. þrūga «тиснути», нвн. drohen «загрожувати», псл. truti «натирати», укр. трави́ти;
запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
бр. друк, п. druk, drukować, слц. drukovať «переводити узор на тканину»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
друка́р
друка́рка
друкарня
друка́рня
друка́рство
друка́рщик
(заст.)
друкаръ
друкі́вля
«шрифт (?); друкування»
друко́ваний
друковати
(XVI ст.)
друкува́ти
друкъ
дрюка́рня
дрюкува́ти
пере́друк
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| друк | білоруська |
| druc «тс.» | давньоверхньонімецька |
| þrūga «тиснути» | давньоісландська |
| Druck «тиснення, друкування» | німецька |
| drohen «загрожувати» | нововерхньонімецька |
| druk | польська |
| drukować | польська |
| truti «натирати» | праслов’янська |
| drukovať «переводити узор на тканину» | словацька |
| трави́ти | українська |
марнотра́вити «розтринькувати»
запозичення з польської мови;
п. marnotrawić утворене з слів marno, що відповідає укр. ма́рно, і trawić «розтрачувати», спорідненого з укр. трави́ти;
бр. марнатра́віць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марнотра́в
марнотра́вець
марнотра́вник
марнотра́вство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марнатра́віць | білоруська |
| marnotrawić | польська |
| ма́рно | українська |
| трави́ти | українська |
| trawić «розтрачувати» | ? |
три́вни́й «поживний, ситний; [апетитний Чаб; легкотравний, зручний, придатний]»
результат семантичної видозміни похідних утворень від трива́ти, зближених з трави́ти (травни́й);
Фонетичні та словотвірні варіанти
тре́вни́й
«поживний, ситний»
тривні́й
«ситніше»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трива́ти | українська |
| трави́ти (травни́й) | українська |
| травни́й | українська |
труї́ти
псл. truti, trovǫ «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» пов’язане чергуванням голосних з ітеративом traviti «травити»;
р. трави́ть «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою», бр. траві́ць «перетравлювати», атру́та «отрута», др. трути, трову «тратити», тры́ти, трыю «тс.», п. truć, truję «труїти; знищувати; споживати», ч. [trut’, truju] «труїти», слц. trovit’ «тратити; споживати», нл. tšuś, tšuju «бути позбавленим, втрачати», болг. тро́вя «отруюю», отро́ва «отрута», м. труjе «отруює», схв. тро̀вати, тру̏jем «труїти», о̀тров «отрута», слн. trováti, trújem «труїти», стсл. травити, травлѭ «поїдати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втрої́ти
«отруїти»
затрої́ти
«тс.»
затруї́ти
«отруїти; [наситити отрутою; заразити]»
натруї́ти
отрі́й
«отрута»
отрі́йниця
«отруйниця»
отро́ва
«отрута»
отро́вний
«отруйний»
отруї́ти
отру́йливий
отру́йний
отру́йник
отру́йність
отру́та
отру́тний
отру́тник
отру́тність
отру́ювання
отру́ювач
отру́я
«отрута»
протру́єний
протру́єння
протруї́ти
протру́йник
протру́ювальний
протру́ювання
протру́ювач
строї́ти
«струїти»
строї́ти
«отруїти»
стру́єний
струї́ти
трі́йка
«отрута Г; труїння ВеЗн»
трі́йло
«тс.»
трої́ти
«труїти»
троти́на
«отрута»
троя́к
троя́н
«тс.»
троянкі́
«вид отруйних грибів»
тру́єний
труїзна́
«отрута»
труї́ння
тру́йка
«тс.»
труйни́й
тру́нок
«отрута»
тру́та́
тру́ти
«тс.»
трути́зна
трути́на́
труті́вка
тру́тка
«тс.»
трутни́й
«отруйний, отруєний»
тру́тник
«отруювач»
утрійний
«отруйний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| траві́ць «перетравлювати» | білоруська |
| атру́та «отрута» | білоруська |
| тро́вя «отруюю» | болгарська |
| отро́ва «отрута» | болгарська |
| трути | давньоруська |
| трову «тратити» | давньоруська |
| тры́ти | давньоруська |
| трыю «тс.» | давньоруська |
| труjе «отруює» | македонська |
| tšuś «бути позбавленим, втрачати» | нижньолужицька |
| tšuju «бути позбавленим, втрачати» | нижньолужицька |
| truć «труїти; знищувати; споживати» | польська |
| truję «труїти; знищувати; споживати» | польська |
| truti | праслов’янська |
| trovǫ «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» | праслов’янська |
| traviti «травити» | праслов’янська |
| трави́ть «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою» | російська |
| тро̀вати | сербохорватська |
| тру̏jем «труїти» | сербохорватська |
| о̀тров «отрута» | сербохорватська |
| trovit' «тратити; споживати» | словацька |
| trováti «труїти» | словенська |
| trújem «труїти» | словенська |
| травити | старослов’янська |
| травлѭ «поїдати» | старослов’янська |
| trut' «труїти» | чеська |
| truju «труїти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України