ТОЧНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
то́чний
похідне утворення від давнішого точь (‹ *tъčь) «точка» (пор. [точ(в)точ] «точно» Нед);
пор. аналогічний зв’язок у німецькій мові: Punkt «точка» і pünktlich «точний, пунктуальний»;
р. то́чный, бр. (так) то́чна «точно», др. тъчьныи «рівний, подібний», болг. м. то́чен «точний» (з рос.), схв. та̏чан, слн. tóčen «тс.», стсл. тъчьнъ «рівний, однаковий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
точні́сінький
уточни́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| (так) то́чна «точно» () | білоруська |
| то́чен «точний» (з рос.) | болгарська |
| тъчьныи «рівний, подібний» | давньоруська |
| то́чен «точний» (з рос.) | македонська |
| Punkt «точка» | німецька |
| pünktlich «точний, пунктуальний» | німецька |
| *tъčь | праслов’янська |
| то́чный | російська |
| та̏чан | сербохорватська |
| tóčen «тс.» | словенська |
| тъчьнъ «рівний, однаковий» | старослов’янська |
| точь «точка» (‹ *tъčь)(пор. [точ(в)]) | українська |
| точ(в)точ «точно» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України