ТОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
точи́ти «лити, випускати (рідину), цідити; розводити (теревені); провадити (війну)»
псл. točiti «пускати, бігти, текти; гнати», каузатив від *tekti «текти»;
р. точи́ть «випускати (рідину)», бр. [тачы́ць] «наливати», др. точити «виділяти вологу, проливати», поточити «відіслати, вислати, вигнати», п. toczyć «проливати», ч. točiti «лити, цідити», слц. točit’ «цідити, наливати», схв. то̀чити «наливати, лити; текти, литися», слн. točíti «лити», стсл. точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заточи́тися
«втратити рівновагу; з’їхати, сповзти вбік»
наточи́тись
«набитися, налетіти»
оточи́ти
потока́нити
«запроторити»
сточи́ти
«зрушити назад»
сточи́тися
«скотитися»
сто́чки
«злиті разом залишки»
тока́нитися
«викочуватися»
точи́тися
«текти, витікати; тривати, тягтися; хитатися; посуватися назад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «наливати» | білоруська |
| точити «виділяти вологу, проливати» | давньоруська |
| поточити «відіслати, вислати, вигнати» | давньоруська |
| toczyć «проливати» | польська |
| točiti «пускати, бігти, текти; гнати» | праслов’янська |
| *tekti «текти» | праслов’янська |
| точи́ть «випускати (рідину)» | російська |
| то̀чити «наливати, лити; текти, литися» | сербохорватська |
| točit' «цідити, наливати» | словацька |
| točíti «лити» | словенська |
| точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати» | старослов’янська |
| točiti «лити, цідити» | чеська |
точи́ти «гострити; надавати потрібної форми, обробляючи краї або виступи; гризти, проїдати; позбавляти сил, здоров’я; [котити]»
була спроба зблизити слов’янські слова з вірм. t‘ek‘em «кручу, плету, намотую», лат. texere «ткати, плести» (Scheftelowitz WZKM 34, 219);
псл. točitі «гострити, обточувати», пов’язане з točitі «гнати, змушувати бігти, текти», через пізніше значення «обточувати, обертаючи»;
пор. і лит. tekėˊti «текти, бігти» і «гострити» (Brüсkner 61);
р. точи́ть «гострити; гризти», бр. тачы́ць «тс.», др. точити «проїдати», п. toczyć «гострити», ч. točit, слц. točit’ «тс.», вл. točić «тс.; гризти», болг. то́ча «гострю», схв. то̀чити «гострити; гризти», слн. ст. točítі «котити, вертіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точка
відто́чка
дото́чка
за́то́чка
нато́ка
«горіхи, нанесені мишами на зиму»
наточи́тись
«наїстися»
обто́чка
обто́чувальний
перето́чка
прото́чина
«дірка, прогризена мишами чи черв’яками»
розто́чка
розто́чувальний
сто́чник
«різьбяр по дереву у гуцулів»
ті́чка
«тс. ДзАтл I; колісна пара Нед»
ті́чки
«видовжений віз»
то́ка́р
токаре́нко
токари́ха
токарі́вна
тока́рний
тока́рня
тока́рство
тока́рський
токарюва́ти
точ
«жук Platypus»
(ент.)
точи́лисько
«точило»
точи́ло
точи́льний
точи́льник
«гострильник; (ент.) шашіль, Anobium Fabr.»
точи́льня
точи́льщик
«гострильник»
точи́тель
«короїд, Bostrychus»
(ент.)
точи́тися
«котитися»
точі́льник
«тс.»
то́чка
«польова миша, Hypodaues»
точли́вий
«гризучий»
точо́к
«посудина з водою і бруском для гостріння коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «тс.» | білоруська |
| то́ча «гострю» | болгарська |
| točić «тс.; гризти» | верхньолужицька |
| t'ek'em «кручу, плету, намотую» | вірменська |
| точити «проїдати» | давньоруська |
| texere «ткати, плести» | латинська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| toczyć «гострити» | польська |
| točitі «гострити, обточувати» | праслов’янська |
| točitі «гнати, змушувати бігти, текти» | праслов’янська |
| точи́ть «гострити; гризти» | російська |
| то̀чити «гострити; гризти» | сербохорватська |
| točit' «тс.» | словацька |
| točítі «котити, вертіти» (ст.) | словенська |
| točit | чеська |
точи́ти «просівати, очищати обмолочене зерно, горох через сито»
можливий семантичний зв’язок і з točitі «випускати рідину; сипати» (Machek 638);
псл. točiti «просіювати на решеті, вертіти, крутити» (тобто робити решетом горизонтальні кола), пор. укр. ото́чення, ото́чувати, ч. točit «вертіти, крутити», слц. točit’ «вертіти, обертати» (Machek ESJČ 646);
ч. točiti «просіювати зерно (на решеті)», [tok] «сито, решето»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точки
«залишки від очистки зерна»
ото́чини
«висівки»
підто́чини
«найдрібніше зерно, що просіялося через решето»
підточи́ти
«просіяти зерно на решето»
точі́й
«робітник, який очищає зерно на грохоті»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| točitі «випускати рідину; сипати» | праслов’янська |
| točiti «просіювати на решеті, вертіти, крутити» (тобто робити решетом горизонтальні кола) | праслов’янська |
| točit' «вертіти, обертати» | словацька |
| ото́чення | українська |
| točit «вертіти, крутити» | чеська |
| točiti «просіювати зерно (на решеті)» | чеська |
| tok «сито, решето» | чеська |
ба́ля́с «гомін»
етимологічне ототожнення баля́си «теревені» з баля́си «поручні, стовпці балюстради» (Шанский ЭСРЯ І 2, 29– ЗО; Фасмер І 119 і ін.) є помилковим;
вираз б. точити міг розвинутися під впливом омонімічного етимологічно відмінного баля́си «поручні, стовпці балюстради» (але пор. і точити ляси, точити теревені, розмова точиться);
очевидно, утворення від основи псл. bal- із суфіксом -(j)as- (пор. галас, викрутас, вихиляс, n. gonias, obertas і ін.);
може бути зіставлене з лит. balãzyti «гудити»;
р. баля́сы «теревені», баля́сник, баля́сить, баля́сничать, [балы́зник] «балакун», бр. баля́снік «балагур, веселий оповідач», ч. мор. [balásat] «умовляти», схв. баљèзгати «плести нісенітницю», баљезгало «базіка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
баля́си
«теревені»«теревенити»«обдурювати»
(б. точити , б. підпускати )
баля́сник
«балагур, пустун»
балясува́ти
«балагурити, галасувати, пустувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| баля́снік «балагур, веселий оповідач» | білоруська |
| balãzyti «гудити» | литовська |
| balásat «умовляти» | моравське |
| bal- із суфіксом -(j)as- (пор. галас, викрутас, вихиляс, n. gonias, obertas і ін.) | праслов’янська |
| баля́сы «теревені» | російська |
| баљèзгати «плести нісенітницю» | сербохорватська |
| баля́сник | українська |
| баля́сить | українська |
| баля́сничать | українська |
| балы́зник «балакун» | українська |
| баљезгало «базіка» | українська |
| balásat «умовляти» | чеська |
| баля́си «теревені» | ? |
| баля́си «поручні, стовпці балюстради» | ? |
| точити «поручні, стовпці балюстради» (але пор. і точити ляси, точити теревені, розмова точиться) | ? |
| баля́си «поручні, стовпці балюстради» (але пор. і точити ляси, точити теревені, розмова точиться) | ? |
виното́ка «давильня для виноградного соку»
складне слово, утворене з основ слів вино́ і точи́ти;
п. winotok «лівер (для переливання рідини)», схв. винòточ, винòтōчје, слн. vinotòk «жовтень»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| winotok «лівер (для переливання рідини)» | польська |
| винòточ | сербохорватська |
| vinotòk «жовтень» | словенська |
| винòтōчје | українська |
| вино́ | ? |
| точи́ти | ? |
розто́чник «павутинний кліщ, Tetranychus telarius» (зоол.)
похідне утворення від розточи́ти «проїсти, прогризти, згризти», пов’язаного з точи́ти «гризти»;
назва зумовлена тим, що павутинні кліщі висмоктують листки дерев і кущів, на яких вони паразитують;
слц. rostočec «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rostočec «тс.» | словацька |
| розточи́ти «проїсти, прогризти, згризти» | українська |
| точи́ти «гризти» | українська |
самото́ка «різновид витушки; мотовило Нед» (тк.)
пор. ч. samotoč «пристрій для автоматичного згортання штор»;
складне утворення з основ займенника сам і дієслова точи́ти (ст.) «кружляти; котити»;
назва зумовлена тим, що при звиванні пряжі з такої витушки вона сама обертається навколо своєї осі;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замотя́чки
«тс.»
само́тічка
«мотовило Нед; пристосування для змотування пряжі О»
само́тя́чки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сам «кружляти; котити» (ст.) | українська |
| точи́ти | українська |
| samotoč «пристрій для автоматичного згортання штор» | чеська |
пі́дті́чка «кріт, Talpa europaea L.» (зоол.)
пор. [підто́чина] «порита кротом земля»;
похідне утворення від точи́ти «рити»;
назва зумовлена тим, що кроти риють землю;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| підто́чина «порита кротом земля» | українська |
| точи́ти «рити» | українська |
тача́ти «качати (білизну) Г; качати (тісто) ВеЗа»
пов’язане з точи́ти, оточи́ти;
р. бр. тача́нка, др. тачати «гнати, поганяти», п. taczać «котити; [качати]», ч. otáčeti «вертіти, обертати», цсл. тачати «гнати, поганяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́чавка
«качалка»
та́чало
«рубель»
тачани́на
«катання білизни»
тача́нка
тачети
«качати (білизну)»
та́чечник
тачі́вка
«тс.»
та́чка
тачка́р
тачкува́ти
«возити щось тачкою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тача́нка | білоруська |
| тачати «гнати, поганяти» | давньоруська |
| taczać «котити; [качати]» | польська |
| тача́нка | російська |
| точи́ти | українська |
| оточи́ти | українська |
| тачати «гнати, поганяти» | церковнослов’янська |
| otáčeti «вертіти, обертати» | чеська |
про́так «решето ВеЗа; рідке решето О»
пор. схв. прото̀чити «вилити; просіяти (крізь решето)», укр. точи́ти «лити; цідити; просівати (крізь решето)»;
адаптоване запозичення з польської мови;
п. przetak «решето», споріднене з болг. [про́так, про́тък, про́ток] «шкіряне решето з широкими дірками; велике сито на борошно», схв. про̏так «рідке решето», є похідним від дієслова przetaczać «переливати; просіювати (через решето)», przetoczyć «перелити, переточити», утвореного від toczyć «точити, цідити» за допомогою префікса prze- «пере-», що, як і в більшості інших західнослов’янських мов, витіснив первісний тут префікс pro- «про-»;
значення «просівати (про зерно)», очевидно, в минулому було властиве дієслову п. przetaczać, але нині втрачене;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прета́к
«решето; велике решето для просіювання полови»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́так, про́тък, про́ток «шкіряне решето з широкими дірками; велике сито на борошно» | болгарська |
| przetak «решето» | польська |
| przetaczać «переливати; просіювати (через решето)» | польська |
| przetoczyć «перелити, переточити» | польська |
| toczyć | польська |
| przetaczać | польська |
| прото̀чити «вилити; просіяти (крізь решето)» | сербохорватська |
| про̏так «рідке решето» | сербохорватська |
| точи́ти «лити; цідити; просівати (крізь решето)» | українська |
надточи́ти «доточити, подовжити приєднанням додаткової частини; приєднати для подовження»
псл. -točiti «притикати, приставляти», ітератив tačati (‹ *tōkēti) «тс.», пов’язане чергуванням голосних з tъkati «тикати, ткати»;
пов’язання р. тача́ть із стсл. тачати «котити», ч. tačeti «крутити, катати», п. taczać «тс.» (Фасмер IV 29) помилкове;
р. точи́ть (ст.) «ткати», тача́ть «шити», [то́ча] «тканина», [то́чиво] «тс.», натача́ть «доточити», [надтача́ть] «тс.», притача́ть «пришити», стача́ть «зшити, сточити», бр. надтачы́ць «доточити», прытачы́ць «приточити», растачы́ць «розточити», стачы́ць «сточити», п. przytoczyć «подати, навести, процитувати», ч. přitočiti se «прив’язатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доточи́ти
«подовжити приєднанням додаткової частини»
дото́чка
«шматок, приєднуваний для подовження»
на́дтичка
«підтичка (у жіночій сорочці)»
на́дтічка
«тс.»
ната́чка
«шматок шкіри, яким наточують халяву»
на́тічка
«затягнений у постоли ремінь»
наточи́ти
«доточити»
на́тучка
«тс.»
пі́дтичка
підто́ка
«колода у возі, яка з’єднує його передню частину з задньою»
підто́рка
«тс.»
підточи́ти
«наставити, пришити додатково»
приті́чний
«сприятливий, підхожий, зручний»
прито́ка
«пригода, випадок; нагода, привід; підтока у возі Нед; стосунок; зручне місце; глухий завулок»
приточи́ти
«доточити»
прито́шний
«зручний; такий, що личить»
розточи́ти
«розширити вставкою»
сточи́ти
«скріпити, з’єднати; зшити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надтачы́ць «доточити» | білоруська |
| прытачы́ць «приточити» | білоруська |
| растачы́ць «розточити» | білоруська |
| стачы́ць «сточити» | білоруська |
| taczać «тс.» | польська |
| przytoczyć «подати, навести, процитувати» | польська |
| -točiti «притикати, приставляти» | праслов’янська |
| *tōkēti «тс.» | праслов’янська |
| tъkati «тикати, ткати» | праслов’янська |
| tačati | праслов’янська |
| тача́ть | російська |
| точи́ть «ткати» (ст.) | російська |
| тача́ть «шити» | російська |
| то́ча «тканина» | російська |
| то́чиво «тс.» | російська |
| натача́ть «доточити» | російська |
| надтача́ть «тс.» | російська |
| притача́ть «пришити» | російська |
| стача́ть «зшити, сточити» | російська |
| тачати «котити» | старослов’янська |
| tačeti «крутити, катати» | чеська |
| přitočiti se «прив’язатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України