ТОЧИЛОСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
точи́ти «лити, випускати (рідину), цідити; розводити (теревені); провадити (війну)»
псл. točiti «пускати, бігти, текти; гнати», каузатив від *tekti «текти»;
р. точи́ть «випускати (рідину)», бр. [тачы́ць] «наливати», др. точити «виділяти вологу, проливати», поточити «відіслати, вислати, вигнати», п. toczyć «проливати», ч. točiti «лити, цідити», слц. točit’ «цідити, наливати», схв. то̀чити «наливати, лити; текти, литися», слн. točíti «лити», стсл. точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заточи́тися
«втратити рівновагу; з’їхати, сповзти вбік»
наточи́тись
«набитися, налетіти»
оточи́ти
потока́нити
«запроторити»
сточи́ти
«зрушити назад»
сточи́тися
«скотитися»
сто́чки
«злиті разом залишки»
тока́нитися
«викочуватися»
точи́тися
«текти, витікати; тривати, тягтися; хитатися; посуватися назад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «наливати» | білоруська |
| точити «виділяти вологу, проливати» | давньоруська |
| поточити «відіслати, вислати, вигнати» | давньоруська |
| toczyć «проливати» | польська |
| točiti «пускати, бігти, текти; гнати» | праслов’янська |
| *tekti «текти» | праслов’янська |
| точи́ть «випускати (рідину)» | російська |
| то̀чити «наливати, лити; текти, литися» | сербохорватська |
| točit' «цідити, наливати» | словацька |
| točíti «лити» | словенська |
| точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати» | старослов’янська |
| točiti «лити, цідити» | чеська |
точи́ти «гострити; надавати потрібної форми, обробляючи краї або виступи; гризти, проїдати; позбавляти сил, здоров’я; [котити]»
псл. točitі «гострити, обточувати», пов’язане з točitі «гнати, змушувати бігти, текти», через пізніше значення «обточувати, обертаючи»;
пор. і лит. tekėˊti «текти, бігти» і «гострити» (Brüсkner 61);
була спроба зблизити слов’янські слова з вірм. t‘ek‘em «кручу, плету, намотую», лат. texere «ткати, плести» (Scheftelowitz WZKM 34, 219);
р. точи́ть «гострити; гризти», бр. тачы́ць «тс.», др. точити «проїдати», п. toczyć «гострити», ч. točit, слц. točit’ «тс.», вл. točić «тс.; гризти», болг. то́ча «гострю», схв. то̀чити «гострити; гризти», слн. ст. točítі «котити, вертіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точка
відто́чка
дото́чка
за́то́чка
нато́ка
«горіхи, нанесені мишами на зиму»
наточи́тись
«наїстися»
обто́чка
обто́чувальний
перето́чка
прото́чина
«дірка, прогризена мишами чи черв’яками»
розто́чка
розто́чувальний
сто́чник
«різьбяр по дереву у гуцулів»
ті́чка
«тс. ДзАтл I; колісна пара Нед»
ті́чки
«видовжений віз»
то́ка́р
токаре́нко
токари́ха
токарі́вна
тока́рний
тока́рня
тока́рство
тока́рський
токарюва́ти
точ
«жук Platypus»
(ент.)
точи́лисько
«точило»
точи́ло
точи́льний
точи́льник
«гострильник; (ент.) шашіль, Anobium Fabr.»
точи́льня
точи́льщик
«гострильник»
точи́тель
«короїд, Bostrychus»
(ент.)
точи́тися
«котитися»
точі́льник
«тс.»
то́чка
«польова миша, Hypodaues»
точли́вий
«гризучий»
точо́к
«посудина з водою і бруском для гостріння коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «тс.» | білоруська |
| то́ча «гострю» | болгарська |
| točić «тс.; гризти» | верхньолужицька |
| t'ek'em «кручу, плету, намотую» | вірменська |
| точити «проїдати» | давньоруська |
| texere «ткати, плести» | латинська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| toczyć «гострити» | польська |
| točitі «гострити, обточувати» | праслов’янська |
| točitі «гнати, змушувати бігти, текти» | праслов’янська |
| точи́ть «гострити; гризти» | російська |
| то̀чити «гострити; гризти» | сербохорватська |
| točit' «тс.» | словацька |
| točítі «котити, вертіти» (ст.) | словенська |
| točit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України