ТОРЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

дериват якогось давнього східнослов’янського дієслова;

невдала спроба (Фасмер І 270) зведення р. [валта́житься] до фр. avantager «сприяти», а р. [валто́рить] – до р. вали́ть і [тори́ть] «штовхати»;

р. [валту́зить] «бити, шарпати», [волту́зить] «тс.», [валто́житься, волто́зиться, валта́житься] «возитися, доглядати», [валто́рить] «бити»;

неясне;

зіставляється (Куркина Этимология 1970, 100) з р. [торить] «мучити, томити, затримувати, волочити або водити», схв. tàriti «терти», слн. tа́rati «мучити, терзати, повільно працювати», [tǫ́rati] «тягти, волочити; хворіти»;

псл. torъ «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *terti «терти»;

зіставляється з лтс. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tā́raḥ «тс.»;

р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. tor «тс.», ч. [tor] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. то̑р «загін для худоби», [то̏р] «слід; огорожа», слн. tòr «тертя»;