ТОРЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
торча́ти «виступати, стирчати»
псл. *tъr̥četi «стирчати», паралельне до *stъr̥četi «тс.»;
р. торча́ть «стирчати», бр. тарча́ць, др. торчати, п. sterczeć (‹ starczeć) «стирчати», ч. trčeti, слц. trčat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
торч
«огорожа з вертикально укріплених палок Г; частина підвалини дерев’яної будівлі Бі»
торч
«сторч»
(присл.)
то́рчевий
«поставлений сторч»
торчи́на
«одна палка з огорожі»
торчі́ти
«тс.»
торчкува́тий
«сторчкуватий»
торчма́
«тс.»
торчови́й
«зроблений з вертикально укріплених палок»
(про огорожу)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тарча́ць | білоруська |
| торчати | давньоруська |
| sterczeć «стирчати» (‹ starczeć) | польська |
| starczeć | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>r̥četi «стирчати» | праслов’янська |
| *st<SUP>ъ</SUP>r̥četi «тс.» | праслов’янська |
| торча́ть «стирчати» | російська |
| trčat' «тс.» | словацька |
| trčeti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України