ТОРОХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
торо́х (виг.)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до тара́х;
р. [торохте́ть] «грюкати, стукати», [торо́хнуть] «сильно вдарити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
то́рох
«стук, грюкіт»
торо́хати
торо́хкавка
«тарахкало»
торо́хкало
торо́хкати
торохкітли́вий
торохкота́ти
торохкоті́йка
«балакуха»
торохкоті́ти
торохкотли́вий
торохкотня́
торохкотю́чий
торохне́ча
торо́хнути(ся)
торо́хнява
торохта́
«плітки»
торо́хтайло
«базіка»
торохте́ло
«дерев’яний дзвіночок на шиї корови»
торохті́й
торохті́лка
«дитяча іграшка, [балакуха Чаб; (орн.) сорока Дейн]»
торохті́ло
«тс.»
торохті́ти
торохтли́вий
торохту́н
«дитяча іграшка; балакун»
торохту́ха
«балакуха Чаб; (ент.) муха зелена Дейн»
торохту́шка
«дитяча іграшка; балакуха»
торохтьо́лка
«балакуха»
торохтю́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| торохте́ть «грюкати, стукати» | російська |
| торо́хнуть «сильно вдарити» | російська |
| тара́х | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України