ТОРОПИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від основи дієслова [торо́пити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»;

щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. би́стрий, метки́й, спри́тний;

пор. також лит. tãrpti «досягати успіхів, процвітати»;

твердження про відсутність зв’язку з торопи́ть (Горяев 295) позбавлене підстав;

р. расторо́пный, бр. растаро́пны, п. roztropny;

псл. *torpiti;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується з *torpěti «торопіти» (Потебня РФВ 4, 211; Черных II 252; Аникин ОЛА 1984, 287–288; Trautmann 325; Torbiörnsson LM II 85–86);

зіставляється також з гр. τρέπω «повертаю», лат. trepit «повертає», дінд. trápatē «бентежиться» (первісно «відвертається»), tṛpráḥ «неспокійний» (Strekel AfSlPh 28, 503; Walde–Hofm. II 702; Persson Beitr. 954);

допускається спорідненість з лит. tarpà «процвітання, зростання», tar̃pti «процвітати», лтс. tãrpa «сила, здатність», tārps «дужий», дінд. tṛ́pyati (tṛpṇṓti, tárpati) «насичується, одержує задоволення», гр. τέρπω «насичую, радую» (Фасмер IV 85; Trautmann 314; Mühl.–Endz. IV 149–150), з дісл. starf «важка робота», лит. stropùs «старанний, ретельний», stropti «стати старанним» (Machek ESJČ 649; Persson Beitr. 438);

припускалася також можливість зв’язків з утвореннями звуконаслідувального характеру (Kopečný, Езиков. изсл. Младенов, 378);

р. торопи́ть «квапити», торопли́вый «квапливий», бр. [тарапі́цца] «поспішати», таро́пкі «швидкий, поспішний», др. тороплениѥ «квапливість», ч. [trap] «поспіх», схв. тра̀пати «швидко йти, поспішати»;