ТОРГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *t^ъr̥gati «рвати, смикати», пов’язане чергуванням звуків з *t^ьr̥g- і, можливо, з *d^ьr̥g- «тс.»;

далі зіставляється з дінд. tṛṇéḍhi «роздроблений, розбитий», tṛḍháḥ «тс.»;

з лат. tergēre «терти, розтирати», гр. τρώγω «гризти, їсти», тох. А, В trásk «жувати, гризти» (Schuster-Šewc 1519), з лит. trū́kti «розриватися, тріскатися» (Skok III 499–500);

р. [торга́ть] «рвати, смикати, скубти», расторга́ть «розривати», бр. то́ргаць «шарпати», др. търгати «битися, тремтіти», п. targać «шарпати, смикати», ч. trhati, слц. trhat’ «тс.», вл. torhać «рвати, смикати», нл. tergaś «тс.», болг. тъ́ргам «смикати», тръ́гвам «іти, рушати; починати», м. трга «смикати, тягнути; рушати», схв. тр̏гати «рвати, смикати», слн. tŕgati «тс.», стсл. истръгати «розривати»;

очевидно, утворене від дієслова то́ргати «смикати» за допомогою префіксального елемента ко- (ка-), пов’язаного з відтінком згрубілості (пор. [коверта́ти] «керувати, звертати», [коверза́] «роздуми; нісенітниця», ка́довб, п. kadłub «кадовб» тощо);

запозичення з польської мови;

п. targać «смикати, тягти, рвати» відповідає укр. то́ргати;

зіставляється з лтс. treksne «удар, поштовх», дісл. þreka «давити, тіснити», дангл. ðraku «натиск, насилля» (Mühl.–Endz. IV 230), з терза́ти, з лат. traho «тягти» (Горяев 376), з лат. tergeo, tergo «прати; чистити», гот. þairko «дірка» (Petr BB 18, 285);

існує припущення про виникнення дієслова в результаті фонетичної видозміни форми типу р. [торга́ть, то́ргнуть] «рвати, смикати», укр. то́ргати «смикати» (Mikkola Ursl. Gr. III 92);

р. тро́нуть виводиться з [тро́пнуть] «тупнути», а тро́гать пояснюється як результат впливу форми дви́гать (Vaillant Gr. comp. I 93);

єдиної етимології не має;

р. тро́гать «торкатися; мацати; чіпати; непокоїти; викликати співчуття», бр. [тро́гаць] «чіпати», болг. тро́гвам «торкаю»;

запозичення зі словацької мови;

слц. trhan, як і ч. trhan «тс.», є похідним від trhat’ «смикати; рвати», спорідненого з укр. то́рга́ти «смикати, шарпати» (див.);

очевидно, результат контамінації слів то́рга́ти «смикати, шарпати, термосити» і [тугоні́ти] «стукати, бити; гуркати» (див.);

споріднене зі скребти́, шкребти́;

до фонетики пор. то́ргати «трясти, смикати» і трога́ти «смикати» (р. тро́гать «торкати»);

експресивне нерегулярне утворення, що виникло як результат трансформації первісного то́рга́ти (див.);

очевидно, результат контамінації слів то́рга́ти й ца́пати;