ТОПТАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

може бути зіставлене з дінд. tupáti (tópati, túmpati, tumpáti) «ранить», гр. τύπτω «б’ю, рубаю», лтс. staũpe «сліди кінських копит»;

псл. tъpъtati «топтати», пов’язане чергуванням голосних з tupati «тупати», звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati «тупати, топати»;

р. топта́ть «топтати», бр. тапта́ць, др. тъпътати, п. deptać, ч. deptati, слц. deptat’, вл. teptać, нл. teptaś, болг. тъптя́, тъ́пча, слн. teptáti, стсл. тъпътати «тс.»;

результат контамінації слів наступи́ти і топта́ти;

припускається також (Меркулова Этимология 1968, 86–91; Орел Этимология 1983, 139–140) псл. *stьpь «спина, хребет, підвищення»;

припускається сх.-сл. *сътепь, яке зближується зі словами то́пот, топта́ть, і далі реконструюється його первісне значення як «витоптане місце, рівне, голе» (Брандт РФВ 24, 182–183);

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується з ос. t’æpæn «плоский, рівний, низький; низина», tæbæǧ «тарілка», що, як і ір. *(s)tap-, дінд. viṣṭap- «плоска поверхня», розглядаються як продовження іє. *(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» (Bailey BSOAS 26, 83, 87, 88, 89; Трубачев Этимология 1965, 39; Kellens Kratylos 16, 27; Pohl Russian Linguistics 1975/2, 87–88);

р. степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]», бр. стэп (з укр.), [сьцеп], п. ч. слц. step (очевидно, з укр.), схв. сте̏па (з укр.), слн. stéра;

значення «пором» могло розвинутись на основі значень «гать (через болото, багно); кладка»;

очевидно, пов’язане з топта́ти;

р. [пото́пчины] «кладка, місток; дошки через болото; сходні з човна, барки, пароплава»;

загальноприйнятої етимології не має;

припускалася можливість зв’язку з ті́пати, тя́ти (Фасмер IV 79; Черных II 250–251; Ильинский ИОРЯС 31, 352; КЭСРЯ 446; Rudnicki Prasł. II 64, 107; Младенов 636; RÉS 4, 194; Slavia 10, 248; Matzenauer 84), з тепорити, то́пати, топта́ти (Schuster-Šewc 1518–1519);

розглядалося також як давнє запозичення з іранських мов, пор. дперс. *tapara- «топір», перс. teber, белуджійське tapar (звідки запозичено вірм. tapar «тс.»), курд. tefer (Макарушка 13; Трубачев Рем. терминол. 152; Зализняк ВСЯ VI 40; Brückner 573; Machek ESJČ 647; Holub–Kop. 387; Мартынов Язык 55; Hübschmann Arm. 252; Lidén Tochar. St. 19; Meillet RSl 2, 67; 6, 173), причому висловлювалась думка про посередництво тюркських мов (див. також Горяев 372; Mikl. EW 359; TEl I 239, II 167; Lokotsch 155; РЧДБЕ 865);

із східнослов’янських мов запозичено фін. tappara (Mikkola Berühr. 170), дісл. taparøx «бойова сокира» (Holthausen Awn. Wb. 300), звідки дангл. tæpperæx «топірчик» (Holthausen AeWb. 343);

псл. toporъ «сокира»;

р. болг. топо́р, бр. тапо́р, др. топоръ «сокира», п. topór, ч. слц. нл. topor, вл. toporo, слн. tôpor (заст.) «топорисько»;

очевидно, похідне утворення від дієслова [тепти́] «бити, трясти, мучити»;

первісним значенням могло бути «пробиваючи (собі дорогу), пробиваючись, проштовхуючись»;

непереконливим з фонетичних міркувань є пов’язання слова з р. топта́ть (Куркина Этимология 1968, 96);