ТОПОНІМІЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
топо́нім «власна географічна назва»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Toponym, фр. toponyme, англ. toponym утворено з основ гр. τόπος «місце, місцевість», яке не має загальноприйнятої етимології, і ὄνυμα (ὄνομα) «ім’я», спорідненого з лат. nomen, вірм. anum, псл. *jьmę (‹ *ьnmen) «тс.»;
р. топо́ним, бр. тапо́нім, п. toponim, ч. слц. toponymum, вл. toponomastika, болг. м. топони́м, схв. топо̀ним, слн. toponím;
Фонетичні та словотвірні варіанти
топонімі́йний
топоні́міка
топонімі́ст
топонімі́чний
топоні́мія
топонома́стика
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| toponym | англійська |
| тапо́нім | білоруська |
| топони́м | болгарська |
| toponomastika | верхньолужицька |
| anum | вірменська |
| τόπος «місце, місцевість» | грецька |
| ὄνυμα | грецька |
| ὄνομα | грецька |
| nomen | латинська |
| топони́м | македонська |
| Toponym | німецька |
| toponim | польська |
| *jьmę «тс.» (‹ *ьnmen) | праслов’янська |
| *ьnmen | праслов’янська |
| топо́ним | російська |
| топо̀ним | сербохорватська |
| toponymum | словацька |
| toponím | словенська |
| toponyme | французька |
| toponymum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України