ТОПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
топи́ти «силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно; заливати (про воду)»
зіставлялося також з tep- «бити», що чергується з top-, пор. п. tepać «бити» (Brückner 573; Младенов 636; 644), з гр. ϑάπτω «хороню», τάφος «могила» (Горяев 372), вірм. t‘at‘avem «занурюю, вмочаю» (Hübschmann Arm. 448; Machek ESJČ 647), лит. tàpti «ставати» (Zubatý St. a čl. I 231–232; Stang NTS 16, 1952, 259 і далі);
припускається спорідненість із top- «нагрівати» – через topь «болото» і його значення «місце, де розтанув сніг чи лід» (Фасмер IV 78–79) або через розвиток семантики «нагрівати – плавити, розтоплювати – затоплювати – топити» (Shuster-Šewc 1504);
дальші зв’язки кореня top- не зовсім ясні;
псл. topiti «топити», що є фактитивом до *topnǫti «тонути»;
р. топи́ть, бр. тапі́ць, др. топити «потопляти», п. вл. topić, ч. topiti «занурювати у воду», слц. topit’, нл. topiś, болг. топя́, м. топи «тс.», схв. то̀пити «затопляти», слн. topíti «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допото́пний
зато́плюваність
затопля́ти
підтопля́ти
пото́п
пото́па
«потоп»
потопа́ючий
потопе́льник
пото́пленик
«утопленик»
потопляник
«тс.»
стопі́ло
«стояча болотна вода»
тапі́ло
«тс.»
топ
«трясовина»
топа́ти
«топитися»
топе́лець
«утопленик; водяник»
топелиця
«русалка»
то́пель
«глибоке місце»
топе́льник
«утопленик О»
топе́ць
«тс. О; водяник Нед»
топи́лище
«глибоке місце»
топи́ло
«озеро Ч; місце, де збирається весняна вода і де вона застоюється»
топина́
«драговина»
топі́ль
«вир»
топля́к
«дерево, що затонуло»
то́пляник
«вир Ник; утопленик»
то́пнути
«тс.»
ту́пко
«негрузько»
уто́плена
уто́плений
уто́пленик
уто́плий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапі́ць | білоруська |
| топя́ | болгарська |
| topić | верхньолужицька |
| t'at'avem «занурюю, вмочаю» | вірменська |
| ϑάπτω «хороню» | грецька |
| τάφος «могила» | грецька |
| топити «потопляти» | давньоруська |
| tàpti «ставати» | литовська |
| топи «тс.» | македонська |
| topiś | нижньолужицька |
| tepać «бити» | польська |
| topić | польська |
| tep- «бити» | праслов’янська |
| topь «болото» | праслов’янська |
| top- | праслов’янська |
| topiti «топити» | праслов’янська |
| *topnǫti «тонути» | праслов’янська |
| топи́ть | російська |
| то̀пити «затопляти» | сербохорватська |
| topit' | словацька |
| topíti «занурювати» | словенська |
| topiti «занурювати у воду» | чеська |
топи́ти «підтримувати вогонь; розплавляти»
псл. topiti «нагрівати, опалювати; плавити», пов’язане чергуванням голосних з teplъ «теплий»;
споріднене з дінд. tápati (tápyati) «нагріває(ться), горить», tāpáyati «спалює», ав. tāpayeiti «тс.», лтс. patape «бурулька; краплі, капіж»;
іє. *tep- «бути теплим»;
р. топи́ть, бр. тапі́ць, п. topić «розтоплювати, плавити», ч. topiti «опалювати, нагрівати, [розтоплювати, плавити]», слц. topit’ «розтоплювати, плавити», нл. topiś «опалювати, нагрівати», болг. топя́ «розтоплювати, плавити», м. топи, схв. то̀пити «тс.», слн. topíti «нагрівати; плавити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́топ
ви́топка
ви́топки
відто́пки
нето́па
«лінива жінка»
ото́пка
«опалювання»
перето́пка
ро́зтоп
«топлення»
розто́па
«емаль»
ро́зтопка
«тс.»
розто́плений
розто́плювальний
розто́пник
«емалювальник»
стоп
«плавлення; сплав»
стопли́вий
«який легко топиться»
стопні́ти
«стопитися»
топа́
«опалювачка»
топи́льник
«опалювач; плавильник»
топі́льник
«тс.»
топі́нка
«топлення печі»
то́пка
топки́й
«який легко топиться»
топле́ний
топлени́на
«розтоплені речовини»
топле́нистий
то́пливо
«паливо»
то́пля
«топлення (молока)»
топни́стий
«тс.»
то́пниця
«чугуноплавильний завод»
топні́ти
«плавити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tāpayeiti «тс.» | авестійська |
| тапі́ць | білоруська |
| топя́ «розтоплювати, плавити» | болгарська |
| tápati «нагріває(ться), горить» (tápyati) | давньоіндійська |
| tāpáyati «спалює» | давньоіндійська |
| tápyati | давньоіндійська |
| *tep- «бути теплим» | індоєвропейська |
| patape «бурулька; краплі, капіж» | латиська |
| топи | македонська |
| topiś «опалювати, нагрівати» | нижньолужицька |
| topić «розтоплювати, плавити» | польська |
| topiti «нагрівати, опалювати; плавити» | праслов’янська |
| teplъ «теплий» | праслов’янська |
| топи́ть | російська |
| то̀пити «тс.» | сербохорватська |
| topit' «розтоплювати, плавити» | словацька |
| topíti «нагрівати; плавити» | словенська |
| topiti «опалювати, нагрівати, [розтоплювати, плавити]» | чеська |
топ «верхній кінець щогли або стеньги (на судні)»
гол. top «верхівка, кінчик; щогла» виводиться від іє. *dub-, *dumb-, представленого в ав. duma «хвіст»;
запозичення з голландської мови;
р. бр. болг. топ, п. слц. top, схв. топ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| duma «хвіст» | авестійська |
| топ | білоруська |
| топ | болгарська |
| top «верхівка, кінчик; щогла» | голландська |
| *dub- | індоєвропейська |
| *dumb- | індоєвропейська |
| top | польська |
| топ | російська |
| топ | сербохорватська |
| top | словацька |
по́та́пці́ «підсушені шматочки хліба, які їдять з гарячою стравою, водою; змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; [тетеря, кришений хліб з водою і сіллю Бі, Нед; юшка хлібна Нед, Пі]»
очевидно, похідне утворення від [потапа́ти] «потопати, тонути», пов’язаного з топи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| потапа́ти «потопати, тонути» | українська |
| топи́ти | українська |
то́пати «іти»
пор. також фін.-уг. tap «бити, штовхати», самодійське tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69), тат. каз. кипч. taptamak «топтати», tap-tap «туп-туп»;
tapât «крокувати, топати», лит. tapuoti «тс.»;
звуконаслідувальне утворення, пор. лтс. tapa, tapu «туп-туп»;
псл. top-, пов’язане чергуванням голосних з tep-;
р. то́пать, бр. то́паць, п. [topotać się] «дрижати (від страху, тривоги)», ч. t’opati «крокувати», вл. topotać «тупати», болг. м. то́пот «тупіт», схв. топо̀тати «тупати», слн. topotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́топки
«слід ніг»
ро́зтопом
«завзято, радо, із запалом»
розтопша́
«незграбна жінка»
топ
«туп»
(виг.)
топа́
«стопа»
топанча́
«черевичок»
то́піт
то́пкати
«топтати»
топота́ти
«бігти з тупотом»
топоті́ти
«тс.»
топу́-топу́
«тупу-тупу»
(виг.)
тьо́па
«той, хто топає»
тьо́пати
«плентатися»
тьо́пкатися
«тинятися»
тьо́пко
«той, хто тупотить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| то́паць | білоруська |
| то́пот «тупіт» | болгарська |
| topotać «тупати» | верхньолужицька |
| taptamak «топтати» | казахська |
| tap-tap | казахська |
| taptamak «топтати» | кипчацька |
| tap-tap | кипчацька |
| tapât «крокувати, топати» | латиська |
| tapa | латиська |
| tapu «туп-туп» | латиська |
| tapuoti «тс.» | литовська |
| то́пот «тупіт» | македонська |
| topotać się «дрижати (від страху, тривоги)» | польська |
| top- | праслов’янська |
| tep- | праслов’янська |
| то́пать | російська |
| топо̀тати «тупати» | сербохорватська |
| topotáti «тс.» | словенська |
| taptamak «топтати» | татарська |
| tap-tap «туп-туп» | татарська |
| t'opati «крокувати» | чеська |
| tap «бити, штовхати» | ? |
| tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69) | ? |
то́пка «невелика посудина для натоптування в неї солі»
форми, етимологічно пов’язані з товпа́ «натовп», [то́впити] «натискати, натоптувати, набивати»;
випадіння в (‹ l) могло бути зумовлене зближенням з топи́ти «розтоплювати; нагріваючи, плавити», оскільки сіль виварювали, пор. значення п. [topka], а також р. [топни́к] «горщик, у якому топлять молоко; великий глечик; глиняний горщик, у якому топлять сметану», [топни́ца] «великий горщик, у якому перетоплюють масло», [топни́чка] «посудинка для топлення масла, сала, воску», [топле́нка] «посуд для топлення масла»;
малоймовірне запозичення з тюркських мов (пор. тур. top «куля; круглий предмет», topak «круглий», звідки болг. то́пка «круглий предмет; м’яч», [топ] «тс.», м. топка «куля; круглий предмет; м’яч»);
п. [topka] (‹ *tołpka) «виварена сіль у формі горщика», ст. sýl tołpia(s)ta «сіль, формована в посудинах» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
товпу́га
«посудина для солі»
то́пка солі
«грудка пресованої солі у формі ковпака вагою 1 кг»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| то́пка | болгарська |
| топ | болгарська |
| топка | македонська |
| topka | польська |
| topka «виварена сіль у формі горщика» (‹ *tołpka) | польська |
| sýl tołpia(s)ta «сіль, формована в посудинах» (з укр.), (ст.) | польська |
| *tołpka | польська |
| топни́к «горщик, у якому топлять молоко; великий глечик; глиняний горщик, у якому топлять сметану» | російська |
| топни́ца «великий горщик, у якому перетоплюють масло» | російська |
| топни́чка «посудинка для топлення масла, сала, воску» | російська |
| топле́нка «посуд для топлення масла» | російська |
| top | турецька |
| topak | турецька |
| товпа́ «натовп» | українська |
| то́впити «натискати, натоптувати, набивати» | українська |
| топи́ти «розтоплювати; нагріваючи, плавити» | українська |
то́пник «королиця звичайна, Leucanthemum vulgare; хризантема лучна (Chrysanthemum leucanthemum)» (білий)] (бот.)
похідне утворення від топи́ти «занурювати»;
назва зумовлена тим, що королиця росте по лугах, а хара є водяною рослиною;
р. [топня́к] «хара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
топняк
«хара, Chara Vaill.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| топня́к «хара» | російська |
| топи́ти «занурювати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України