ТОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
то́пати «іти»
пор. також фін.-уг. tap «бити, штовхати», самодійське tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69), тат. каз. кипч. taptamak «топтати», tap-tap «туп-туп»;
tapât «крокувати, топати», лит. tapuoti «тс.»;
псл. top-, пов’язане чергуванням голосних з tep-;
звуконаслідувальне утворення, пор. лтс. tapa, tapu «туп-туп»;
р. то́пать, бр. то́паць, п. [topotać się] «дрижати (від страху, тривоги)», ч. t’opati «крокувати», вл. topotać «тупати», болг. м. то́пот «тупіт», схв. топо̀тати «тупати», слн. topotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́топки
«слід ніг»
ро́зтопом
«завзято, радо, із запалом»
розтопша́
«незграбна жінка»
топ
«туп»
(виг.)
топа́
«стопа»
топанча́
«черевичок»
то́піт
то́пкати
«топтати»
топота́ти
«бігти з тупотом»
топоті́ти
«тс.»
топу́-топу́
«тупу-тупу»
(виг.)
тьо́па
«той, хто топає»
тьо́пати
«плентатися»
тьо́пкатися
«тинятися»
тьо́пко
«той, хто тупотить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| то́паць | білоруська |
| то́пот «тупіт» | болгарська |
| topotać «тупати» | верхньолужицька |
| taptamak «топтати» | казахська |
| tap-tap | казахська |
| taptamak «топтати» | кипчацька |
| tap-tap | кипчацька |
| tapât «крокувати, топати» | латиська |
| tapa | латиська |
| tapu «туп-туп» | латиська |
| tapuoti «тс.» | литовська |
| то́пот «тупіт» | македонська |
| topotać się «дрижати (від страху, тривоги)» | польська |
| top- | праслов’янська |
| tep- | праслов’янська |
| то́пать | російська |
| топо̀тати «тупати» | сербохорватська |
| topotáti «тс.» | словенська |
| taptamak «топтати» | татарська |
| tap-tap «туп-туп» | татарська |
| t'opati «крокувати» | чеська |
| tap «бити, штовхати» | ? |
| tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69) | ? |
ліноти́п «друкарська машина, що відливає набір цілими рядками»
запозичено з англійської мови, можливо, через посередництво німецької чи французької (н. Linotype, фр. linotype);
англ. linotype «тс.» утворене на основі словосполучення line-of-type;
англ. line «лінія» походить від лат. līnea (звідки й укр. лі́нія), прийменник of «з, від» споріднений з нвн. ab «від», лат. ab, гр. ἀπό «геть, від», іменник type «штамп, відбиток, літера» походить від гр. τόπος «відбиток», пов’язаного з τύπτω «стукаю, б’ю», спорідненим з дінд. prastumpati «стукае», укр. то́пати, ту́пати;
р. болг. линотйп, бр. лінаты́п, п. ч. слц. linotyp, схв. лȕнотӣп, слн. linotype, linotaip;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лінотипі́ст
ліноти́пія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| linotype «тс.» | англійська |
| of | англійська |
| type | англійська |
| лінаты́п | білоруська |
| линоти́п | болгарська |
| τύπτω «стукаю, б’ю» | грецька |
| ἀπό | грецька |
| τόπος | грецька |
| prastumpati «стукае» | давньоіндійська |
| līnea (звідки й укр. лі́нія) | латинська |
| ab | латинська |
| Linotype | німецька |
| ab | нововерхньонімецька |
| linotyp | польська |
| линоти́п | російська |
| лȕнотӣп | сербохорватська |
| linotyp | словацька |
| linotype | словенська |
| linotaip | словенська |
| то́пати | українська |
| лі́нія | українська |
| linotype | французька |
| linotyp | чеська |
| ту́пати | ? |
топи́ти «силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно; заливати (про воду)»
зіставлялося також з tep- «бити», що чергується з top-, пор. п. tepać «бити» (Brückner 573; Младенов 636; 644), з гр. ϑάπτω «хороню», τάφος «могила» (Горяев 372), вірм. t‘at‘avem «занурюю, вмочаю» (Hübschmann Arm. 448; Machek ESJČ 647), лит. tàpti «ставати» (Zubatý St. a čl. I 231–232; Stang NTS 16, 1952, 259 і далі);
припускається спорідненість із top- «нагрівати» – через topь «болото» і його значення «місце, де розтанув сніг чи лід» (Фасмер IV 78–79) або через розвиток семантики «нагрівати – плавити, розтоплювати – затоплювати – топити» (Shuster-Šewc 1504);
дальші зв’язки кореня top- не зовсім ясні;
псл. topiti «топити», що є фактитивом до *topnǫti «тонути»;
р. топи́ть, бр. тапі́ць, др. топити «потопляти», п. вл. topić, ч. topiti «занурювати у воду», слц. topit’, нл. topiś, болг. топя́, м. топи «тс.», схв. то̀пити «затопляти», слн. topíti «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допото́пний
зато́плюваність
затопля́ти
підтопля́ти
пото́п
пото́па
«потоп»
потопа́ючий
потопе́льник
пото́пленик
«утопленик»
потопляник
«тс.»
стопі́ло
«стояча болотна вода»
тапі́ло
«тс.»
топ
«трясовина»
топа́ти
«топитися»
топе́лець
«утопленик; водяник»
топелиця
«русалка»
то́пель
«глибоке місце»
топе́льник
«утопленик О»
топе́ць
«тс. О; водяник Нед»
топи́лище
«глибоке місце»
топи́ло
«озеро Ч; місце, де збирається весняна вода і де вона застоюється»
топина́
«драговина»
топі́ль
«вир»
топля́к
«дерево, що затонуло»
то́пляник
«вир Ник; утопленик»
то́пнути
«тс.»
ту́пко
«негрузько»
уто́плена
уто́плений
уто́пленик
уто́плий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапі́ць | білоруська |
| топя́ | болгарська |
| topić | верхньолужицька |
| t'at'avem «занурюю, вмочаю» | вірменська |
| ϑάπτω «хороню» | грецька |
| τάφος «могила» | грецька |
| топити «потопляти» | давньоруська |
| tàpti «ставати» | литовська |
| топи «тс.» | македонська |
| topiś | нижньолужицька |
| tepać «бити» | польська |
| topić | польська |
| tep- «бити» | праслов’янська |
| topь «болото» | праслов’янська |
| top- | праслов’янська |
| topiti «топити» | праслов’янська |
| *topnǫti «тонути» | праслов’янська |
| топи́ть | російська |
| то̀пити «затопляти» | сербохорватська |
| topit' | словацька |
| topíti «занурювати» | словенська |
| topiti «занурювати у воду» | чеська |
то́пі́р «сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя СУМ, Нед; [сокира Г; тесло О]» (іст.)
псл. toporъ «сокира»;
загальноприйнятої етимології не має;
припускалася можливість зв’язку з ті́пати, тя́ти (Фасмер IV 79; Черных II 250–251; Ильинский ИОРЯС 31, 352; КЭСРЯ 446; Rudnicki Prasł. II 64, 107; Младенов 636; RÉS 4, 194; Slavia 10, 248; Matzenauer 84), з тепорити, то́пати, топта́ти (Schuster-Šewc 1518–1519);
розглядалося також як давнє запозичення з іранських мов, пор. дперс. *tapara- «топір», перс. teber, белуджійське tapar (звідки запозичено вірм. tapar «тс.»), курд. tefer (Макарушка 13; Трубачев Рем. терминол. 152; Зализняк ВСЯ VI 40; Brückner 573; Machek ESJČ 647; Holub–Kop. 387; Мартынов Язык 55; Hübschmann Arm. 252; Lidén Tochar. St. 19; Meillet RSl 2, 67; 6, 173), причому висловлювалась думка про посередництво тюркських мов (див. також Горяев 372; Mikl. EW 359; TEl I 239, II 167; Lokotsch 155; РЧДБЕ 865);
із східнослов’янських мов запозичено фін. tappara (Mikkola Berühr. 170), дісл. taparøx «бойова сокира» (Holthausen Awn. Wb. 300), звідки дангл. tæpperæx «топірчик» (Holthausen AeWb. 343);
р. болг. топо́р, бр. тапо́р, др. топоръ «сокира», п. topór, ч. слц. нл. topor, вл. toporo, слн. tôpor (заст.) «топорисько»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затопори́ти
«ударити»
топіре́ць
«зменш. до то́пі́р; [сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена]»
топірни́к
«воїн, озброєний сокирою»
топірня́
«частина плуга; дошка, на якій вішають сокиру»
топі́рчик
топо́р
«сокира»
топоре́ць
«тс.»
топори́сько
«тс.»
топори́ще
«держак сокири»
топоря́
«сокирка»
топоря́тко
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапо́р | білоруська |
| топо́р | болгарська |
| toporo | верхньолужицька |
| tapar | вірменська |
| tæpperæx «топірчик» | давньоанглійська |
| taparøx «бойова сокира» | давньоісландська |
| *tapara- «топір» | давньоперська |
| топоръ «сокира» | давньоруська |
| tefer | курдська |
| topor | нижньолужицька |
| teber | перська |
| topór | польська |
| toporъ «сокира» | праслов’янська |
| топо́р | російська |
| topor | словацька |
| tôpor «топорисько» (заст.) | словенська |
| ті́пати | українська |
| тя́ти | українська |
| тепорити | українська |
| то́пати | українська |
| топта́ти | українська |
| tappara | фінська |
| topor | чеська |
| tapar | ? |
тьо́пати «бити, стьобати; іти, плентатися; жадібно їсти, сьорбаючи; [іти по грязюці Г; здіймати шум при ходінні Нед; бризкати (Чернігівщина); (про корову) брикатися під час доїння Л]»
афективні звуконаслідувальні утворення, пов’язані з [тепти́] «бити», ті́па́ти, то́пати, тю́пати, тя́пати (пор.);
р. [тёпать] «бруднити; рубати», тёпа «розтелепа, нечупара», бр. [цёпкаць] «сьорбати; полоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затьопа
«нечупара»
затьо́паний
«заляпаний»
затьо́патися
«заляпатися»
обтьо́паний
«пошарпаний, обдертий, зношений»
обтьо́пати
«обшарпати, обтріпати; забризкати болотом, чим-небудь рідким»
притьо́пати
«повільно, з труднощами прийти або приїхати»
притьо́патися
«недоречно або невчасно з’явитися»
тьоп
(вигук для передачі удару, хлопання, стуку, падіння)
тьо́па
«людина, яка здіймає шум при ходінні; брудна, неохайна людина»
тьо́патися
«іти далеко або по поганій дорозі; [іти, брести по грязюці Г; прати, мити, полоскати, купатися (Чернігівщина); (про корову) брикатися під час доїння Л]»
(розм.)
тьо́пка
«прочуханка»«побити»
(у виразі дать, давать тьо́пки Чаб)
тьо́пкатися
«тинятися»
тьо́пко
«тс.»
тьо́пнути
«ударити; [гепнути, ударити об землю Ме; хлопнути, стукнути, топнути Нед; багато випити Нед]»
тьо́пнути
«людина несповна розуму»
тьо́пті
«чобітки, черевички»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цёпкаць «сьорбати; полоти» | білоруська |
| тёпать «бруднити; рубати» | російська |
| тёпа «розтелепа, нечупара» | російська |
| тепти́ «бити» | українська |
| ті́па́ти | українська |
| то́пати | українська |
| тю́пати | українська |
| тя́пати (пор.). | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України