ТОНІКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

тон

запозичення із західноєвропейських мов;
н. Ton, фр. ton, англ. tone походять від лат. tonus «тон, звук», що зводиться до гр. τόνος «тонація, лад; наголос; натяг, напруження», пов’язаного з дієсловом τείνω «натягаю, напружую», спорідненим з дінд. tanoti «натягає, витягає», лат. tenere «тримати, досягати», укр. тене́то;
р. бр. болг. м. тон, п. вл. ton, ч. слц. слн. tón, схв. то̑н;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тона́льний
тона́льність
то́ніка
тоні́чний
то́нний
тонува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tone англійська
тон білоруська
тон болгарська
ton верхньолужицька
τόνος «тонація, лад; наголос; натяг, напруження» грецька
τείνω «натягаю, напружую» грецька
tanoti «натягає, витягає» давньоіндійська
tonus «тон, звук» латинська
tenere «тримати, досягати» латинська
тон македонська
Ton німецька
ton польська
тон російська
то̑н сербохорватська
tón словацька
tón словенська
тене́то українська
ton французька
tón чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України