ТОНІКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тон
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Ton, фр. ton, англ. tone походять від лат. tonus «тон, звук», що зводиться до гр. τόνος «тонація, лад; наголос; натяг, напруження», пов’язаного з дієсловом τείνω «натягаю, напружую», спорідненим з дінд. tanoti «натягає, витягає», лат. tenere «тримати, досягати», укр. тене́то;
р. бр. болг. м. тон, п. вл. ton, ч. слц. слн. tón, схв. то̑н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тона́льний
тона́льність
то́ніка
тоні́чний
то́нний
тонува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
tone | англійська |
тон | білоруська |
тон | болгарська |
ton | верхньолужицька |
τόνος «тонація, лад; наголос; натяг, напруження» | грецька |
τείνω «натягаю, напружую» | грецька |
tanoti «натягає, витягає» | давньоіндійська |
tonus «тон, звук» | латинська |
tenere «тримати, досягати» | латинська |
тон | македонська |
Ton | німецька |
ton | польська |
тон | російська |
то̑н | сербохорватська |
tón | словацька |
tón | словенська |
тене́то | українська |
ton | французька |
tón | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України