ТОНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

то́ня «ділянка водоймища для ловлення риби неводом; невід з рибою; [місце, де можна втопитися]»

псл. tonь ‹ *topnь «глибоке місце (де зосереджується риба)», ton’a ‹ *topn’a «тс.», пов’язані з topiti «топити, занурювати»;
розглядається також як пов’язане з tęgnǫti «тягти» ‹ іє. *ten- (Zubaty St. a čl. I 2, 120; Меркулова Этимология 1975, 52–58), оскільки йдеться про натягування і витягування невода;
може йтися про омонімію двох етимологічно різних слів (Schuster-Šewc 1516);
р. бр. то́ня, др. тоня «рибна ловля; місце, де ловлять рибу», п. tonia (toń) «глибоке місце», ч. tůně (tůň) «тс.», нл. toń «невід; болото, драговина», слн. [tonja] «глибоке місце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́тонити «витягнути (невід) з прорубу»
ви́тонка «проруб для зимового лову риби»
ви́тонок «місце, звідки витягують рибу з-під льоду»
затони́ти «опустити (невід) у проруб»
зато́нка «проруб для зимового лову риби»
прито́нний «який знаходиться поруч з тонею»
прито́ня «місце, де закидається невід»
то́невий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
то́ня білоруська
тоня «рибна ловля; місце, де ловлять рибу» давньоруська
*ten- індоєвропейська
toń «невід; болото, драговина» нижньолужицька
tonia «глибоке місце» (toń) польська
toń польська
tonь «глибоке місце (де зосереджується риба)» праслов’янська
*topn'a «тс.» праслов’янська
topiti «топити, занурювати» праслов’янська
*topnь праслов’янська
ton'a праслов’янська
tęgnǫti «тягти» праслов’янська
то́ня російська
tonja «глибоке місце» словенська
tůně «тс.» (tůň) чеська
tůň чеська

тону́ти «потопати, грузнути»

псл. tonǫti ‹ *topnǫti «тонути», пов’язане з topiti «топити»;
р. тону́ть, бр. тану́ць, др. тонути, п. tonąć, ч. tonouti, слц. tonút’, нл. toniś, болг. тъ́на «занурююсь», м. тоне, схв. то̀нути «тонути», слн. toníti, цсл. тонѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втона́ти «поринати»
то́нучий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тану́ць білоруська
тъ́на «занурююсь» болгарська
тонути давньоруська
тоне македонська
toniś нижньолужицька
tonąć польська
tonǫti «тонути» праслов’янська
topiti «топити» праслов’янська
*topnǫti праслов’янська
тону́ть російська
то̀нути «тонути» сербохорватська
tonút' словацька
toníti словенська
тонѫти церковнослов’янська
tonouti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України