ТОНУС — ЕТИМОЛОГІЯ
то́нус
запозичення з німецької мови;
н. Tónus, як і англ. tonus, походить від лат. tonus «тон; тонус», яке зводиться до гр. τόνος «напруження»;
р. бр. болг. то́нус, п. ч. слц. tonus, схв. тонус, слн. tónus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тоніза́ція
тонізува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tonus | англійська |
| то́нус | білоруська |
| то́нус | болгарська |
| τόνος «напруження» | грецька |
| tonus «тон; тонус» | латинська |
| Tónus | німецька |
| tonus | польська |
| то́нус | російська |
| тонус | сербохорватська |
| tonus | словацька |
| tónus | словенська |
| tonus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України