ТОБТО — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

назва виникла як мисливський евфемізм або як вияв табу замість давньої назви шкідливої для бортників тварини іє. *rkþos, що збереглася в дінд. ṛkṣaḥ, гр. ἄρκτος, лат. ursus;

зміна давнього показника u-основ (medu-) на приголосний в сприяла пізнішій деетимологізації первісного значення й пов’язуванню з vědati «знати», через що медвѣдь часто сприймається як «тварина, що розуміється на меді»;

р. медве́дь, [ведме́дь], бр. мядзве́дзь, др. медвѣдь, п. niedźwiedź, [miedźwiedź], ч. medvěd, nedvěd, слц. medveď, вл. mjedwjédź, нл. mjadwjeź, болг. [медве́д], м. медо «ведмедик», схв. ме́двед слн. mêdved, стсл. медвѣдь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ведмеденя́

ведме́дик «молодий ведмідь; іграшка; (ент.) вовчок, капустянка, Gryllotalpa gryllotalpa L.; вид напою; [наливне колесо у млині]»

ведме́дина

ведме́ди́ха

ведме́ди́ця

ведмеді́вка «фляжка-ведмідь у давніх мешканців України»

ведме́дка

ведме́дка «вид напою»

ведме́дкуватий «схожий на ведмедя, незграбний»

ведме́дник

ведмедча́

ведмедчу́к «молодий ведмідь; (ент.) жук-олень, Lucanus cervus L.; (ент.) вовчок, капустянка Ж; (ент.) велика мурашка, Formica herculanea Ж»

ведме́дь

ведме́дько

ведмедьова́тий «тс.»

ведмедю́к «тс.»

ведмедя́ка «великий ведмідь»

ведмедя́тко

ведме́дячий

ведмежа́

ведмежа́тина

ведмежа́тник

ведме́жий

ведме́жина

ведмежи́ха «ведмедиця»

відьмідь

медве́дик «молодий ведмідь; зубчасте колесо у млині; гусінь метелика Eupreria eruca Ж»

медве́дина

медведи́ско

медве́диха «тс.»

медведи́ще «тс.»

медве́дка (тех.)

медве́дний

медведча́

медведчу́к «молодий ведмідь; (ент.) вовчок, капустянка; цвіркун, Gryllus gryllotalpa»

медведю́х «гусінь метелика Eupreria» (ент.)

медведя́р «той, що водить ведмедя»

медве́дячий

медвежа́

медвеженя́

медве́жий

медве́жинаЖ

медві́дник «тс.» (?)

медві́дниця «вид меча для полювання на ведмедя»

ме́дві́дь

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мядзве́дзь	білоруська
медве́д	болгарська
mjedwjédź	верхньолужицька
ἄρκτος	грецька
ṛkṣaḥ	давньоіндійська
медвѣдь	давньоруська
ursus	латинська
медо «ведмедик»	македонська
mjadwjeź	нижньолужицька
niedźwiedź	польська
medvědь	праслов’янська
ведме́дь	російська
медве́дь	російська
ме́двед	сербохорватська
medveď	словацька
медвѣдь	старослов’янська
ведмі́дь	українська
ведме́дь	українська
miedźwiedź	українська
medvěd	чеська
nedvěd	чеська
мед-ве́дь	?
*meduта	?
тобто «медоїд»	?
*rkþos	?
vědati «знати»	?
медвѣдь «тварина, що розуміється на меді»	?

вилінга́тися «хитрувати»

очевидно, походить від п. ст. wylęgać się «вилежуватися; виляти» з певним розширенням і узагальненням цього значення, тобто «ухилятися, відкручуватися, хитрувати взагалі»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
wylęgać się «вилежуватися; виляти»	польська
wylęgać się «вилежуватися; виляти»	?
тобто «ухилятися, відкручуватися, хитрувати взагалі»	?

ви́цяпкати «видряпати» (очі)

очевидно, тлумачення слова у Грінченка неправильне;

наведена ним цитата допускає тлумачення «викапати» (про очі), тобто «витекти по краплині (з сльозами)»;

в такому разі слово є похідним від [ця́пкати] «капати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
тлумачення «викапати» (про очі)	?
тобто «витекти по краплині (з сльозами)»	?
ця́пкати «капати»	?

вошкопру́д «вошивець»

складний іменник, утворений на основі словосполучення воші прудити, тобто «знищувати, виганяти їх з одягу»;

бр. вашапру́д;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вошопру́д «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вашапру́д	білоруська
воші прудити	?
тобто «знищувати, виганяти їх з одягу»	?

гейс-берта (вигук, яким завертають волів ліворуч)

очевидно, результат злиття вигуку [гейс] «тс.» і зредукованого у вигуковій функції наказового речення бери там, тобто «повертай туди», яке підсилювало перший вигук;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гейс-бертя «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гейс «тс.»	?
бери	?
там	?
тобто «повертай туди»	?

гидосві́тний «гидкий, гидотний»

очевидно, похідне утворення від не відбитого словниками складного іменника *гидосві́т, утвореного з основ дієслова гидува́ти і іменника світ як синоніма слова мир «народ, люди», тобто «той, ким гидують люди»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гидосві́т	?
гидува́ти і іменника світ як синоніма слова мир «народ, люди»	?
тобто «той, ким гидують люди»	?

гнет «раптом; зараз,відразу»

запозичення з польської мови;

п. [hnet, hnetki, hnetka] (відповідно до п. літ. wnet) походить від ч. hned, що є результатом видозміни ч. ст. inhed (‹*inъgъdъ – пор. споріднене стсл. ИНОГДА, ИNЪГДА), яке виникло внаслідок скорочення виразу іnъ godъ, тобто «одного часу (з тим, коли сказано), відразу»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гнеть

гне́тько «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hnet, hnetki, hnetka (відповідно до п. літ. wnet)	польська
hned	чеська
inhed (‹*inъgъdъ -- пор. споріднене стсл. ИНОГДА, ИNЪГДА)	чеська
inhed (‹*inъgъdъ -- пор. споріднене стсл. ИНОГДА, ИNЪГДА)	?
тобто «одного часу (з тим, коли сказано), відразу»	?

гніздо́

споріднене з двн. nёst «гніздо», нвн. Nest, лат. nīdus, ірл. net «тс.», вірм. nist «становище, сидіння», дінд. niḍáḥ, niḍám «місце відпочинку, стоянка, сітка»;

менш переконливі думки про виникнення gnězdo під впливом нім. Geniste «гніздо» (Walde KZ 34, 508), з вихідного *nē(i)zdos, y якому *nē споріднене з гр. νη- «унизу, вниз» (Bern. I 313), з первісного *gnoi-zdo-‹*gnoi-sd-o-s, тобто «сидіння в гною» (Младенов Baudouinowi de Courtenay 23; Нахтигал 55);

реконструюється також (Откупщиков 144 – 145) як *gnoi-z-dom з початковим значенням «випалене в лісі місце для житла», повʼязане з псл. *gně-(ti) «палити, запалювати», укр. [гне́сти];

ě є спроба пояснити зближенням з *gnětati (Machek ESJČS 135);

початкове g пояснюється по-різному: зближенням з gnesti (укр. [гне́сти]) (Nehring IF 4, 398; Bern. I 313), gnětiti «розпалювати» (укр. гніти́ти (хліб) «підрумʼянювати») (Nehring там же), *gnьs- «бруднити» (Vaillant RES 76), а також впливом хибної декомпозиції *vъn-nězdi-ti › › *vъ-gnězditi (Vaillant Gr. comp. I 92);

результат не зʼясованої поки що видозміни іє. *ni-sd-o-s «гніздо», складного слова, утвореного з префікса *nі- на позначення руху зверху вниз, спорідненого з псл. nісь, укр. ниць, низьки́й, і нульового ступеня основи *sēd- (*sd-) «сидіти», що мали б дати псл. *nьzdo з первісним значенням «усаджування, сідання»;

псл. gnězdo;

р. гнездо́, бр. гняздо́, др. гнѣздо, п. gniazdo, ч. hnízdo, слц. hniezdo, вл. hnězdo, нл. gnězdo, полаб. gńozdă «гнізда», болг. гнездо́, м. гнездо, схв. гне́здо, слн. gnézdo, стсл. ГNѢЗДО;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гнізда́р «пташеня, що не вилетіло з гнізда»

гнізди́на «чарунка, чашечка»

гнізди́ти «бити весь час у те саме місце»

гнізди́тися

гнізді́вка «час звивання гнізда»

гніздува́ння

гніздю́к «козак, що осів на господарство; невдалий хліб»

гніздю́х «домовитий птах, що не кидає гнізда»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гняздо́	білоруська
гнездо́	болгарська
hnězdo	верхньолужицька
nist «становище, сидіння»	вірменська
νη- «унизу, вниз»	грецька
nёst «гніздо»	давньоверхньонімецька
niḍáḥ	давньоіндійська
гнѣздо	давньоруська
net «тс.»	ірландська
nīdus	латинська
гнездо	македонська
gnězdo	нижньолужицька
Geniste «гніздо»	німецька
Nest	нововерхньонімецька
gńozdă «гнізда»	полабська
gniazdo	польська
*gně-(ti) «палити, запалювати»	праслов’янська
nісь	праслов’янська
*nьzdo «усаджування, сідання»	праслов’янська
gnězdo	праслов’янська
гнездо́	російська
гне́здо	сербохорватська
hniezdo	словацька
gnézdo	словенська
ГNѢЗДО	старослов’янська
гне́сти	українська
ниць	українська
hnízdo	чеська
niḍám «місце відпочинку, стоянка, сітка»	?
*nē(i)zdos	?
*nē	?
gnoi-zdo-‹gnoi-sd-o-s	?
тобто «сидіння в гною»	?
значенням «випалене в лісі місце для житла»	?
*gnětati	?
gnětiti «розпалювати» (укр. гніти́ти (хліб)	?
*gnьs- «бруднити»	?
*vъn-nězdi-ti	?
*ni-sd-o-s «гніздо»	?
*nі-	?
низьки́й	?
sēd- «сидіти» (sd-)	?

ґові́ти «нидіти (про худобу), зникати, гинути, худнути, марніти»

неясне;

можливо, походить від етимологічно неясного рум. (a) gogí «хворіти, слабнути, марніти»;

форма [ґові́ти] зам. сподіваної *ґо(д)жити, очевидно, викликана прагненням до відмежування від годи́ти (годжу́), го́жий і зближенням з семантично виправданішим у даному разі гові́ти «постити», тобто «худнути»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gogí «хворіти, слабнути, марніти» (a)	?
ґові́ти	?
сподіваної	?
годи́ти (годжу́)	?
го́жий і зближенням з семантично виправданішим у даному разі гові́ти «постити»	?
тобто «худнути»	?

то (займенник, с.р.)

псл. to, вказівний займенник с. р., співвідносний з tъ «той» (чол. р.);

р. бр. болг. то, п. ч. слц. вл. нл. слн. to, м. тоа, схв. то̑, стсл. то;

Фонетичні та словотвірні варіанти

на́дто

отото́жнити

прото «тому»

то́бто (спол.)

тож «також»

то́же «тс.»

тото́жний

тото́жність

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
то	білоруська
то	болгарська
to	верхньолужицька
тоа	македонська
to	нижньолужицька
to	польська
to	праслов’янська
tъ «той» (чол. р.)	праслов’янська
то	російська
то̑	сербохорватська
to	словацька
to	словенська
то	старослов’янська
to	чеська

чербаки́ «ріденько сплетені личаки, які носять у жнива»

утворення, що постало внаслідок відпадіння початкового ш- в слові *щербаки́ (*шчербаки́), тобто «щербаті личаки» (за аналогією із щербатими (прорідженими) зубами);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
щербаки́ (шчербаки́)	?
тобто «щербаті личаки» (за аналогією із щербатими (прорідженими)	?

чолові́к «особа чоловічої статі; одружений чоловік стосовно своєї дружини; людина; [cелянин; (про вовків) штука]»

брак точних слов’янських відповідників обом компонентам викликав появу інших, більш сумнівних припущень: тлумачення čelo- як «чоло ( підвищення)» (Критенко Вступ 527; КЭСРЯ 489);

виведення ч(е)ловекъ з початкового словекъ (похідного від словити) «той, що говорить, має дар слова» (Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364–365) або з енклітики неозначено-особових займенників типу ч. -kolivěk, п. kolwiek (наприклад, заст. ч. kdokolivěk «будь-хто», п. ktokolwiek «тс.») (Мартынов Сб. Аванесову 185–192);

розгляд слова як одноосновного čelov-ěk «член племені» (Otrębski LP 7, 1959, 296–297);

пояснення -věkъ як «сила» (Brückner 79);

з čelo «чоло, лоб» + věkъ «сила», тобто «той, що має силу в лобі» (Šuman AfSlPh 30, 295);

пов’язання čelo- з двн. helid «чоловік, боєць, герой», гр. ϰέλωρ «син, нащадок» (Brugmann IF 19 (1906), 213);

праслов’янський новотвір, що не має відповідників в інших індоєвропейських мовах;

первісне значення слова – «той, що належить до роду, родини» або «чоловічий член роду» (Zimmer AfSlPh II 346–348; Bern. І 140–141; Moszyński JP 33, 352–354);

за останньою гіпотезою, це складне слово čelo-věkъ, перша частина якого пов’язується з псл. čel’adь «група людей», а друга з лит. vaĩkas «дитя; син», прус. waix «слуга, наймит»;

загальноприйнятої етимології не має;

псл. čelověkъ/čьlo-věkъ «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга»;

р. челове́к «людина», бр. чалаве́к «людина; одружений чоловік», др. чоловѣкъ, чєловѣкъ, чловѣкъ, п. człowiek, ч. člověk, слц. človek, вл. čłowjek «тс.», нл. čłowjek «людина; одружений чоловік; чоловік», полаб. clåvǝk «людина», болг. чове́к «людина; чоловік, мужчина», м. човек, схв. чо̀век «тс.», слн. člîvеk, стсл. чловѣкъ «людина; слуга»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вщина «спадщина від чоловіка (?)» (у прикладі чоловікуо͡вщину адбирають)] ЛПол

надчолові́к «надлюдина»

нечолові́к «нелюд»

нечолові́чий «нелюдський»

чолов'я́га

чолові́цтво

чолові́цький

чолові́чество «людство»

чолові́чий

чолові́чина

чоловічи́ско (збільш. форми від чоловік)

чолові́чисько «чоловічище»

чолові́чити «олюднювати, персоніфікувати»

чолові́чище

чолові́чний «людяний»

чолові́чник «середній простір у церкві (де звичайно стоять чоловіки)»

чолові́чок «зіниця»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чалаве́к «людина; одружений чоловік»	білоруська
чове́к «людина; чоловік, мужчина»	болгарська
čłowjek «тс.»	верхньолужицька
ϰέλωρ «син, нащадок»	грецька
helid «чоловік, боєць, герой»	давньоверхньонімецька
чоловѣкъ	давньоруська
vaĩkas «дитя; син»	литовська
човек	македонська
čłowjek «людина; одружений чоловік; чоловік»	нижньолужицька
clåvǝk «людина»	полабська
kolwiek (наприклад, заст. ч. kdokolivěk «будь-хто», п. ktokolwiek «тс.»)(Мартынов Сб. Аванесову 185--192)	польська
człowiek	польська
čel'adь «група людей»	праслов’янська
čelověkъ/čьlo-věkъ «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга»	праслов’янська
waix «слуга, наймит»	прусська
челове́к «людина»	російська
чо̀век «тс.»	сербохорватська
človek	словацька
člîvеk	словенська
чловѣкъ «людина; слуга»	старослов’янська
чєловѣкъ	українська
чловѣкъ	українська
-kolivěk	чеська
člověk	чеська
як «чоло ( підвищення)»	?
ч(е)ловекъ з початкового словекъ «той, що говорить, має дар слова» (похідного від словити)(Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364--365)	?
čelov-ěk «член племені»	?
як «сила»	?
čelo «чоло, лоб»	?
věkъ «сила»	?
тобто «той, що має силу в лобі»	?
čelo-	?

чорт «за давніми уявленнями -- надприродна істота, втілення зла, має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух; слово вживається як лайка; нечиста сила, біс, диявол, сатана»

менш вірогідні інші пояснення: як пов’язаного з čarъ «чари» (Фасмер–Трубачев IV 347–348; КЭСРЯ 492; Brückner 73), з псл. skorъ «швидкий, скорий» (Schuster-Šewc ZfSl 16, 369–371), з р. теря́ть (Зеленин ЖСт 20, 360);

найвірогідніші пов’язання з *čersti, *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)», тобто це «той, хто риє (земляний, підземний дух)» (ЭССЯ 4, 164–166) або з *čerti, *čr̥ǫ ( іє. *(s)ker-) «тяти, різати», тобто «скалічений, обтятий» (Bern. I 172; Sławski I 113; Sł. prasł. II 256), з р. черта́, черти́ть (магічне коло і т. ін.) та їхніми відповідниками (Jakobson IJSLP I–II 1959, 276);

псл. *čr̥tъ «чорт»;

слово праслов’янського походження без відповідників в інших індоєвропейських мовах;

значення «злий дух» набуло в східно- й західнослов’янських мовах (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми);

остаточно встановленої етимології не має;

р. чёрт, бр. чорт, п. czart, ч. слц. вл. čert, нл. cart, слн. cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

очорті́ти «осточортіти»

перечо́рт «чорт»

черт «тс.»

черти́ти «?»

чортеня́

чорти́нець «пекло»

чорти́ний

чорти́ній «чортовий»

чорти́сько

чорти́ха

чортиха́тися

чорти́ця

чорти́ще «чорт»

чортівня́

чортіянів «чортів»

чортовина́

чортови́ння

чортя́

чортя́ка

чортя́чий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чорт	білоруська
čert	верхньолужицька
cart	нижньолужицька
czart	польська
skorъ «швидкий, скорий»	праслов’янська
*čr̥tъ «чорт»	праслов’янська
теря́ть	російська
черта́	російська
чёрт	російська
čert	словацька
cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух»	словенська
čert	чеська
čarъ «чари»	?
*čersti	?
*čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)»	?
*čerti	?
čr̥ǫ «тяти, різати» ( іє. (s)ker-)	?
тобто «скалічений, обтятий»	?
черти́ть (магічне коло і т. ін.)(Jakobson IJSLP I--II 1959, 276)	?
східно- (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми)	?

чортоплуд «дереза, Lycium L.» (бот.)

очевидно, діалектна форма, якій би мало відповідати літ. *чортоплід, тобто «чортів плід» (семантично пов’язане з поділом рослин на Божі, корисні й добрі, і на чортові (бісові), погані й шкідливі;

до останніх віднесено дерезу), пор. божедеревок «звіробій» (лікувальна рослина) – бісде́рево «дурман» (отруйна рослина) і под;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*чортоплід	?
тобто «чортів плід» (семантично пов’язане з поділом рослин на Божі, корисні й добрі, і на чортові (бісові)	?
божедеревок «звіробій» (лікувальна рослина)	?
бісде́рево «дурман» (отруйна рослина)	?

хвали́бі «лісовий жайворонок, Alauda arborea» (орн.)

складне слово, утворене з наказової форми дієслова хвали́ти та форми іменника біг, тобто «той, що хвалить Бога» (до словотвору пор. аналогічне спаси́бі від спаси біг, а також крути́вус, верти́хвіст і под.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

хвали́біг «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хвали́ти	?
біг	?
тобто «той, що хвалить Бога» (до словотвору пор. аналогічне спаси́бі від спаси біг, а також крути́вус, верти́хвіст і под.)	?

Христофо́р (чоловіче ім’я)

запозичення з грецької мови;

гр. Χριστοφόρος, букв. «христоносець; той, хто носить Христа в собі», тобто «вірує в Нього», утворене з основ слів Χριστός «Христос» і φορός «той, що несе» від φέρω «несу, ношу», спорідненого з лат. ferō «беру», псл. berǫ, bürati, укр. беру́, бра́ти;

р. Христофо́р, бр. Хрыстафо́р, п. Krzystof, ч. Christofor, нл. Christoph, схв. Христо́фор, Кристо́фор, Хрѝстифор, слн. Krištof, цсл. Христофоръ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Хрістофо́ръ «хрестоносець» (1627)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Хрыстафо́р	білоруська
Χριστοφόρος	грецька
ferō «беру»	латинська
Christoph	нижньолужицька
Krzystof	польська
berǫ	праслов’янська
Христофо́р	російська
Христо́фор	сербохорватська
Krištof	словенська
беру́	українська
Кристо́фор	українська
Хрѝстифор	українська
Христофоръ	церковнослов’янська
Christofor	чеська
тобто «вірує в Нього»	?
Χριστός «Христос»	?
φορός «той, що несе»	?
φέρω «несу, ношу»	?
bürati	?
бра́ти	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України