ТЛІЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. tьlěti «тліти», пов’язане з tьliti «губити, псувати»;

споріднене з лтс. tilˆt «м’якшати, вибілюватися» (про льон);

не виключений зв’язок з лит. dùlti, dūlėˊti «тліти, трухлявіти» (Machek ESJČ 645), tìlti «затихати; замовкати», tylėˊti «мовчати», tylùs «тихий; мовчазний» (Trautmann 321), гр. τέλμα «калюжа, болото», τελμίς «гниль, твань», вірм. tełm, tiłm «мул, грязь» (Persson BB 19, 263; Bugge KZ 32, 67–68);

іє. *tel- «бути тихим»;

існує окрема думка (Мартынов Язык 30–31, 88) про зв’язок псл. tьlěti з tьlo «оброблювана (випалювана) земля»;

р. тлеть «тліти, гнити; жевріти», бр. тлець «тс.», др. тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути», п. tleć «тліти, жевріти», ч. tlít «тліти, гнити; повільно гаснути», слц. tliet’ «тліти, повільно гаснути», вл. tłać «тліти, гнити», нл. tłaś «тс.», болг. тле́я «тліти, горіти; гнити», м. тлее «тліти, гаснути», слн. tléti «тліти, гнити», стсл. тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути»;

неясне;

можливо, похідне утворення від тлі́ти «гнити; [псуватися від часу]»;

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Stalagmít, фр. англ. stalagmite походять від нлат. stalagmitēs, що виводиться від гр. σταλαγμός «краплина; струмінь», пов’язаного з дієсловомσταλάσσω«капаю, ллю краплинами», що, можливо, зводиться до іє. *(s)tell-/(s)tall- «крапати, наливати краплинами; текти; мочитися», представленого також у гол. свн. снн. н. stallen «мочитися», дат. stalle, stalde, норв. шв. stalla «тс.», в гр.τέλμα«стояча вода, болото; низина, заплава», лит. tel˜žti «мочити; лити» і, можливо, в псл. tьlěti «тліти; гнити», укр. тлі́ти;

р. болг. м. сталагми́т, бр. сталагмі́т, п. ч. слц. вл. stalagmit, схв. стала̀гмӣт, слн. stalagmít;